Українське кохання Ференца Ліста

Два роялі та поміст

<p>Ференц Ліст, 1843 рік</p>

Ференц Ліст обвів поглядом залу Контрактового дому. За мить мав розпочатися його перший концерт у Києві. За вікном – зимовий Поділ, яким музикант уже встиг прогулятися. Приміщення було переповнене. Схвильовані слухачі сиділи навіть на краю помосту, зведеного посеред зали спеціально для концерту. Це підвищення – одна з вимог музиканта: важливо, щоб під час гри присутні добре бачили його руки. Ще одна вимога – два роялі. У залі було спекотно та бракувало повітря. Ліст сів за інструмент. Навряд чи в таких умовах присутні можуть насолодитися музикою, але для них найважливішим був сам факт – вони на концерті того самого Ліста!

На початку 1847 року Київ сколихнула новина – сюди їде один із найвідоміших піаністів, славетний віртуоз, талановитий композитор і дуже харизматичний чоловік, концерти якого не схожі на жодні інші. Потрапити на виступ було не так просто – кількість охочих завжди перевищує кількість місць у залі. 

Спочатку Україна не входила до гастрольних планів Ліста. Він давно мріяв відвідати Туреччину, а дорогою вирішив дати кілька концертів у Румунії та Молдові. Коли почав розробляти маршрут, звернув увагу, що зовсім поряд – Київ. Саме взимку там відбувалися контракти – міжнародні ярмарки, які збирали сотні поміщиків і торговців. Отже, є нагода відвідати нове місто й заробити. 

– Він був дуже артистичним, під час концертів розмовляв із публікою, – розповідає Людмила Вольська, голова музично-історичного товариства "Ф. Ліст – Ф. Шопен – Україна". – Вмів дивовижно працювати з людьми, тонко їх відчував. А ще це був просто приголомшливий чоловік. Красень, денді, любив модно одягатися. Це був спокусник, ефектний чоловік з енергію, що поглинала людські натовпи. Дуже рідко природа вкладає стільки всього в одну людину. 

Рок-зірка ХІХ століття

Він народився в угорському селищі Доборьян. Батько Адам Ліст служив у князя Естергазі, а ще писав музику та грав в оркестрі. Мати Ганна Лагер до знайомства з чоловіком працювала покоївкою. Ференц був їхньою єдиною дитиною.

<p>Ференц Ліст, портрет роботи Герберта Лемана</p>

У церкві хлопчик вивчав спів і гру на органі. Щоб дати йому ґрунтовну музичну освіту, родина переїхала до Відня. Грі на фортепіано Ференца вчив чех Карл Черні, теорії – італієць Антоніо Сальєрі. Під час одного з виступів Людвіґ ван Бетовен, розчулений виконанням молодого піаніста, поцілував його в лоба. 

Відтак сім’я перебралася до Парижа. До тамтешньої консерваторії хлопця не прийняли, бо він не був французом. Щоб заробити грошей, активно виступав, писав етюди, викладав. У 25 років освічився заміжній графині Марі д’Агу. Вона відповіда взаємністю, покинула чоловіка й переїхала з музикантом до Женеви. У них народилося троє дітей. 

Під час мандрівки Італією Ференц наважився дати концерт самостійно. Успіх підштовхнув його розвивати сольну кар’єру. Ліст активно виступав і мав неабияку популярність серед жінок. Йому приписують численні романтичні стосунки. Ці плітки дійшли і до Марі д’Агу, пара розлучилась. Наступні 13 років свого життя він називав "роками мандрівок". 

– Ференц Ліст був рок-зіркою свого часу, – каже музикознавиця Любов Морозова. – На його концертах жінкам паморочилося в голові, його зустрічали криками та зойками – подивіться хроніки The Beatles і екстраполюйте на романтичну епоху. Ліст став першим шоуменом за роялем. Надзвичайно ефектним віртуозом. Дивно, як при цій зовнішній виразності йому вдалося бути ще й новатором у композиції. Але вдалося: його твори вражають не лише блиском, але й винахідливістю та глибиною. 

Слідами Івана Мазепи

<p>Ференц Ліст, 1858 рік</p>

У Києві Ліст зупинився у поміщика Петра Селецького, майбутнього віце-губернатора. Познайомився з ним за кілька років перед цим у Берліні. Його будинок стояв неподалік нинішньої Верховної Ради. Недалеко був розташований Микільський собор, зведений 150 років тому за кошт гетьмана Івана Мазепи, тепер зруйнований. 

– Київ був своєрідною екзотикою для Західної Європи, – пояснює Людмила Вольська. – Лісту дуже хотілося побачити це місто. Він вже прочитав дві поеми "Мазепа" – Джорджа Байрона та Віктора Гюґо, з яким був знайомий особисто. Україна інтригувала й цікавила. Він багато гуляв, бачив нову для себе архітектуру, всотував нову культуру. Йому подобалося це місто на пагорбах. Ім’я Мазепи як певний романтичний образ було весь час у його голові. 

Музикант дав три концерти. На перший – у Контрактовому домі – могли потрапити студенти й торговці. Другий – в залі Університету Святого Володимира – був призначений тільки для аристократів. Квитки коштували п’ять рублів сріблом – за таку суму тоді можна було купити п’ять возів соломи або 12,5 кілограма яловичини першого ґатунку. Третій виступ – також в університеті – був благодійним.

Між концертами Ліст регулярно відвідував салони тутешніх поміщиків. Там сам продавав квитки в перші ряди. На одному з таких вечорів познайомився із княгинею Кароліною Вітгенштайн, яка мешкала в маєтку у Воронинцях і приїхала до Києва на контракти. Запросив її на концерт. Вона погодилася прийти. 

Сто рублів замість п’яти

<p>Кароліна Вітгенштейн з донькою Марією</p>

Кароліні було 28 років. Донька землевласника Петра Івановського володіла 15 селами і понад 4,5 тисячами кріпаків. Ще в 17-ть її видали заміж за Миколу Вітгенштайна, нащадка давнього аристократичного роду. Подружжя мало доньку Марію, однак вже давно мешкало окремо. Князь лише зрідка навідувався до Воронинців. 

Кароліна здобула хорошу освіту, знала кілька мов, цікавилася літературними новинками, розумілася на музиці. Концерт настільки їй сподобався, що вона замість п’яти рублів заплатила сто. У відповідь запросила Ліста до себе на свято – 10-річчя доньки. І той, змінивши всі плани, вирушив туди. 

– Кароліна дуже вразила музиканта, якщо він одразу поїхав за нею, – каже Людмила Вольська. – Щось особливе було в цій жінці, смаглявій, з чорним волоссям, із величезними чорними очима. Раніше вважали, що він провів у її маєтку два дні. Згодом вдалося з’ясувати, що місяць. Він відставав від гастрольного графіка, тож вирішив давати концерти десь поряд. Двічі виступав у Житомирі й один раз у Бердичеві. 

Ліст написав своїй колишній дружині: "Чи відома вам остання новина? Так знайте, у Києві я випадково зустрівся з винятковою і видатною жінкою. Настільки видатною, що я вирішив з найбільшим задоволенням зробити гак у 20 миль заради можливості поговорити з нею кілька годин".

Рік, що приніс удачу

Він гастролював, творив музику, листувався з Кароліною – написав кілька тисяч листів. В одному посланні йшлося: "Потерпіть, моя кохана й нескінченно дорога наречена, сестро, подруго, помічнице й опоро, радосте, благословення і славо мого життя". В іншому: "Хай добрі Божі ангели несуть вас на своїх крилах". 

Перебування в Туреччині виявилося значно коротшим, ніж Ліст планував. Після кількох концертів він повернувся до України. У Єлисаветграді (тепер Кропивницький) музикант закінчив 13-річні гастролі й активно взявся творити музику. Ліст написав матері: "Наближається час, коли вирішиться моя доля. Несподівана й вирішальна подія схиляє чашу терезів, як здається, у бік щастя. 1847-й рік принесе мені удачу!".

Від жовтня він жив у Воронинцях. Це був час, сповнений любові, спокою, приємного спілкування, довгих прогулянок і натхнення. Він присвятив доньці коханої цикл "Колоски, зібрані у Воронинцях". До нього входить три п’єси, в основі яких – українські та польські народні мелодії. Кароліні присвятив цикл "Поетичні й релігійні гармонії". "Друга угорська рапсодія" теж написана в Україні. А вже покинувши наш край, композитор створив симфонічну поему "Мазепа".

Перерване вінчання

На початку 1848 року Ліст переїхав до Веймара, де влаштувався капельмейстером тамтешнього герцога. Невдовзі туди вирушила Кароліна з донькою. Для цього вона продала один зі своїх маєтків. Вони не могли обвінчатися доти, доки жінка не отримає розлучення. Однак ображений Микола Вітгенштайн поскаржився імператорові. Він наказав конфіскувати всі маєтки жінки та заборонив їй повертатися в Російську імперію. 

<p>Ференц Ліст, пізні роки життя</p>

"Мати принесла в жертву Лістові все: свою батьківщину, свої маєтки, своє помітне становище й навіть своє добре ім’я, – згадувала Марія Вітгенштайн. – Вона створила йому дім, стежила там за його духовною діяльністю, опікувалася його здоров’ям. Для його блага підтримувала його найменші звички, оберігала від надмірностей, дбала про всі його справи. Віддалася піклуванню про його матір і дітей. Створювала гостинність, яку навряд чи можна було надати більш дружньо, благородніше".

На один із княгининих днів народжень Ліст подарував їй переплетені в одну книгу 12 симфонічних поем. Там була присвята: "Тій, яка коханням довела свою віру, надії якої не переставали зростати навіть у стражданнях, яка знаходила щастя в самопожертві, тій, яка нині й навіки – супутниця мого життя, небесне зведення моїх дум, моє живе божество, символ душі моєї".

Кароліна таки добилася дозволу на вінчання – від папи Римського Пія ІХ. Для урочистості обрали 22 жовтня 1861 року – день 50-річчя композитора. Вже прикрасили квітами церкву, запросили гостей. Раптом прийшло повідомлення – папа вирішив докладніше ознайомитися зі справою. Шлюб так і не відбувся. 

Пара оселилася в Римі, але разом вже не мешкали. Ліст провадив аскетичне життя, писав церковну музику. Продовжував листуватися з Кароліною, останній лист надіслав за кілька тижнів до смерті. У своєму заповіті твердив: "Усім, що зробив, я зобов’язаний жінці, яку прагнув назвати своєю дружиною, хоч цьому завадило зло й мерзенні інтриги окремих людей. Ім’я цієї коханої жінки – княгиня Кароліна Вітгенштайн. Вона – джерело всіх моїх радощів і цілителька моїх страждань".

Кароліна пережила Ференца на півроку.