Топ-10 авторів та книг, яких читали львів’яни у XV–XVIII ст.

Перші львівські бібліотеки

Тоді почали формуватись приватні бібліотеки, а старі – церковні й монастирські, поповнювалися новими, друкованими виданнями. Власниками найбільших бібліотек XIV–XVIII ст. серед світських осіб були міські патриції, в першу чергу лікарі та правники. В середовищі міського патриціату колекціонування книг та розвиток власних бібліотек було справою престижу.

До найкращих бібліотек належала збірка відомого лікаря Еразма Сикста (XVII ст.) – близько 750 книг, більша частина з яких – це праці з медицини і природознавства.

Відомими були книгозбірні родини Алембеків (Альнпеків), львівського радника й історика Бартоломея Зіморовича, вірменських збирачів книг Якуба Томановича та Яна Івашковича.

Щодо приватних бібліотек членів православної громади міста, то власником найбільшої книгозбірні був член Ставропігійського братства, грек за походженням, Костянтин Мезапета – 136 книг. За винятком руських та грецьких книг, у бібліотеці переважали друки польською та латинською мовами – історія, природознавство і медицина, класична література та словники.

Невеликою була збірка провідних діячів руської громади – братів Юрія та Івана Рогатинців. Відомості збереглися лише про ту частину бібліотеки, що належала Івану Рогатинцю (відомо, що бібліотека була розділена навпіл між братами). Тому можна стверджувати, що якщо частина Івана складала 39 книг, то загалом бібліотека нараховувала близько 80 видань. Бібліотека Івана складалась із книг на різноманітну тематику: видання Біблії різними мовами, Псалтирі, граматики, рукописи з текстами східнохристиянських авторів, твори Цицерона й Арістотеля.

Львів’яни різними шляхами поповнювали власні бібліотеки – купували видання з інших міст на ярмарках та під час навчання й подорожей, знаходили нові книги у місцевих друкарів (серед найвідоміших – друкарні Ставропігійського братства, єзуїтського колегіуму, Павла Щербіча та Михайла Сльозки), отримували у спадок тощо. Завдяки передаванню книг з покоління у покоління була сформована родова книгозбірня Алембеків Не варто забувати й про книжкові подарунки – так згаданому вище Еразму Сисксту свого часу подарували книгу, привезену у 1611 р. з Москви, що на той час була під контролем військ Речі Посполитої.

Найпопулярніші автори та книги, які читали львів’яни у XV–XVIII ст.

Біблія. Святе Письмо або ж окремі його частини були у понад сотні давніх міщанських бібліотек, виданих латинською, польською, церковнослов’янською мовами. Біблія латиною –так звана Вульгата – переклад, який здійснив Св. Ієронім у IV ст. і він є канонічним для Католицької Церкви й досі. Польський переклад Біблії, визнаний Церквою, здійснив монах-єзуїт Якуб Вуєк, свого часу один із перших представників цього чернечого ордену у Львові. Окрім того, зустрічається переклад “Книги Псалмів” польсько мовою Яна Кохановського. Популярним церковнослов’янським виданням був “Апостол”, виданий у 1574 р. Іваном Федоровичем.

Арістотель. Грецький філософ належав до тих авторів, яких читали усі львів’яни. Його книги були у бібліотеках представників усіх громад міста. Тексти Арістотеля використовували як основу при вивченні філософії, арістотелева “Етика” – зразковий твір для вивчення моралі, “Поетика” – для риторики. Освітні документи різноманітних чернечих орденів рекомендували Стагірита як одного з найважливіших авторів у монастирських системах освіти.

Цицерон. Давньоримський політик, ритор та філософ – це найкраще репрезентований автор у бібліотеках львів’ян XV–XVIII ст. – понад 150 книг було у приватних колекціях міщан. Праці Цицерона використовувались при вивченні граматики латинської мови, риторичні тексти та промови – відповідно при вивченні мистецтва риторики. Читали львів’яни перш за все збірку “Orationes” (“Промови”) та видання окремих політичних промов. Популярним був відомий трактат “Про оратора”, а також “Листи до Аттика” й “Листи до друзів”, які слугували зразками для вивчення мистецтва написання листів.

Клавдій Гален. Грецький лікар ІІ ст. був один із найпопулярніших “професійних” авторів у Львові – адже його книгами володіли відомі медики міста. Один із них – відомий лікар першої половини XVII ст., дослідник лікувальних вод у Шкло поблизу Львова, доктор Еразма Сикст. У бібліотеках були зібрання праць в одній книзі та  видання окремих творів грецького лікаря.

Пьотр Скарґа. Цей відомий єзуїтський проповідник був одним із найчитаніших авторів у Речі Посполитій XVII ст. Великою популярністю у Львові користувались його праця “Життя Святих”, що вперше побачила світ у 1579 р., а згодом неодноразово перевидавались (лише за життя автора – вісім разів). Ймовірно, читали цей твір не лише католики, а й православні – ця праця згадується серед книг грека Костянтина Мазапети. Важливо пам’ятати, що Пьотр Скарґа свого часу перебував у Львові – саме тут його було висвячено на священника. Пьотр Скарґа завдяки своїм чудовим ораторським здібностям як проповідник (що було особливо важливо у часи католицької реформи XVI ст.), та літературним як автор писаних текстів (“чиста” польська мова) став одним із найпопулярніших авторів свого часу.

Еразм Ротердамський. Відомий голландський гуманіст був популярним автором серед львів’ян. Різні його твори зустрічалися у бібліотеках містян понад 60 разів. Праці Дезидерія використовували під час вивчення латинської мови, а також для приватного читання. Еразм відомий своїм перекладом Нового Заповіту латинською мовою, однак цей переклад вже у 1559 р. був внесений до Індексу заборонених книг – проте відомий примірник еразмового перекладу з бібліотеки львівського латинського кафедрального собору. З-поміж світських праць Еразма найвідоміша – “Домашні бесіди”, де на повну силу розкрився сатиричний талант автора. Первісно укладена як посібник для студентів із розмовними темами латиною, ця робота згодом переросла в збірку дотепних діалогів, що яскраво змальовують життя людей різних соціальних груп.

Франческо Петрарка. Італійська література – чи то релігійного змісту чи красне письменство – користувались популярністю у львів’ян. Петрарка ж – найпопулярніший італійський гуманістичний автор. У бібліотеках міщан були ймовірно поетичні збірки італійського поета та праці з етики (“De remediis utrisque fortunae”). Захоплення Петрарки античною спадщиною, глибоко індивідуальні переживання у поетичних творах італійця, а також критичний метод у наукових працях, зробили його одним із найвизначніших авторів своєї епохи. Чого варта лише літературна течія “петраркізм” – наслідування італійськими літераторами поетичного стилю автора славнозвісних “Канцоньєре”. Серед інших читаних авторів з Апеннінського півострова – поети Анджело Поліціано та Поджо Браччоліні, а в одній з приватних бібліотек зберігався навіть заборонений Католицькою Церквою Нікколо Макіавеллі.

Юст Ліпсій. Представник північного гуманізму відомий перш за все як автор політичних трактатів та праць про мораль, а також як знавець стародавнього Риму. Львів’яни читали тексти Ліпсія латиною (зокрема зібрання творів автора) та у польських перекладах (“O Stałości”). Книги гуманіста користувались популярністю у міських чиновників, що логічно, враховуючи їхнє правниче спрямування. Читали його й представники вірменської громади, зокрема й відомий вірменський збирач книг Ян Івашкович.

Ян Кохановський відомий не лише своїми поетичними творами, які є чудовими зразками поезії XVI ст., а й перекладами біблійних книг. Він належав до найпопулярніших польських авторів у львівських міщан. Читали у місті Лева поеми “Сатир” та “Шахи”, збірку “Фрашки”. Окремо слід згадати про польськомовний переклад псалмів Давида – “Psałterz Dawidów” – який вперше побачив світ у 1578 р., а також переклад “Енеїди” Вергілія.

Джон Барклі. Окремі твори цього відомого англійського поета XVII ст. були внесені до Індексу заборонених книг, зокрема твір “Euphormionis Satyricon”, що нав’язує до давньоримського твору. Також у бібліотеках міщан натрапляємо на видання поеми “Argenis” (польськомовний переклад здійснено у кінці XVII ст.). Принагідно слід згадати й про інших англійських авторів, чиї книги потрапили до бібліотек львів’ян – йдеться про Джона Оуена, автора поетичної збірки “Epigrammata”, та відомого філософа Френсіса Бекона, чия утопічна книга “Нова Атлантида” була у бібліотеці Валеріана Альнпека).

***

Книга є невід’ємною частиною життя львів’ян протягом усієї історії міста. Однак саме період XV–XVIII ст. є важливим завдяки тому, що відбувається поширення книги у середовищі мешканців Львова, книга перестає бути елементом церковного середовища. У цей період львів’яни демонструють зацікавлення різноманітними жанрами науки та літератури – від Біблії та “професійної” літератури до сучасних для того часу авторів. Львів’яни читали тих ж авторів, які були популярні у всій Європі – що є яскравим підтвердженням європейськості цього міста від найдавніших часів.