“Сад спокуси” і квіти поряд із ЧАЕС. Шість найдорожчих картин українських художників

19:08, 3 серпня 2022

Сад спокуси 1920

500 тисяч доларів – таку суму отримано за картину Марії Примаченко “Квіти виросли біля четвертого блоку” на благодійному аукціоні у травні. Це суттєво більше, ніж зазвичай коштують роботи художниці. І в рази більше, ніж досі покупці платили за картини найдорожчих українських художників. Чи можна цю угоду вважати рекордною та які інші картини українських митців вважають найдорожчими – “Локальна історія” з’ясувала разом із мистецтвознавцями.

Simonov Dmytro.jpg

Дмитро Сімонов

журналіст

Експерти

Ігор Оксаметний

Ігор Оксаметний – мистецтвознавець, член Національної спілки художників України, провідний науковий співробітник відділу музейної справи ДП НКММК “Мистецький арсенал”

Діана Клочко

Діана Клочко – мистецтвознавиця, лекторка, членкиня української секції Міжнародної асоціації арт-критиків АІСА

Михайло Кулівник

Михайло Кулівник – мистецтвознавець, куратор виставкових проєктів аукціонного дому “Дукат”

Рейтинг з кількома невідомими

У мережі можна знайти рейтинги найдорожчих робіт українських художників, які помітно відрізняються між собою. Річ у тому, що такі рейтинги зазвичай ґрунтуються на відкритій інформації. Як правило, йдеться про угоди, укладені за результатами аукціонів. Але твори мистецтва продають по-різному. Наприклад, їх збувають галереї, дилери чи самі колекціонери. Про такі угоди ніхто не зобов’язаний (і зазвичай не прагне) повідомляти широкий загал. Іноді інформацію про приватний продаж роботи долучають до рейтингу, але перевірити її незалежно – дуже непросто, якщо взагалі можливо. Складно сказати, як саме кількісно співвідносяться “закритий” та “відкритий” ринок. Михайло Кулівник припускає, що перший – у кілька разів більший за другий.

Але й це ще не всі складнощі. Українські художники – широке поняття. Як і в спорті, порівнювати усіх з усіма не завжди доречно. Боксерів з різною вагою не випускають на ринг. А марафонці не змагаються зі спринтерами, хоча всі вони бігають.

Казимир Малевич відомий на весь світ. Про його “Чорний квадрат” чули навіть люди, далекі від мистецтва. Свою “Супрематичну композицію” він написав понад 100 років тому. А 2018 року невідомий покупець на аукціоні Christie’s у Нью-Йорку заплатив за неї понад 85 мільйонів доларів. Вважають, що це найдорожча картина українського художника. Але чи коректно ставити її в один рейтинг із роботами живих художників, чиї картини в найкращому разі продаються за сотні тисяч доларів і, ймовірно, ще багато років не зможуть змагатися за перше місце?

Ще один нюанс: бувають аукціони комерційні, а бувають – благодійні. У першому випадку їх проводять для того, щоб хтось міг заробити гроші, а хтось – отримати потрібну йому картину. У другому головна мета – не заробити, а зібрати кошти для конкретної благодійної справи. Так було, зокрема, із картиною Марії Примаченко “Квіти виросли біля четвертого блоку”. На благодійних аукціонах ціни можуть помітно відрізнятися від ринкових. На це обов’язково слід зважати при порівнянні.

Враховуючи ці обмеження, “Локальна історія” за відкритими джерелами склала свій рейтинг шести найдорожчих картин українських художників.

1. Марія Примаченко “Квіти виросли біля четвертого блоку”, 500 тисяч доларів.

Марія Примаченко Квіти виросли

Марія Примаченко “Квіти виросли біля четвертого блоку”, 1990 рік

Фото надав Михайло Кулівник

Марія Примаченко все життя прожила в селі Болотня на Київщині. Останніми роками її роботи продавали за 5–15 тисяч доларів. Хоча невеликі можна придбати від 2,5 тисячі доларів. Їх зберігають у приватних колекціях та музеях. Під час російського повномасштабного вторгнення в Україну згорів краєзнавчий музей в місті Іванкові, де зберігали тридцять три її роботи – тридцять одна картина та дві розписні тарілки. Частину картин вдалося врятувати.

У квітні її картину “Моя хата, моя правда” виставили на благодійному аукціоні Benefit for Ukraine’s People & Culture у Венеції зі стартовою ціною 1000 євро. У результаті торгів її продали за 110 тисяч євро. Якщо брати до уваги відомі угоди, то ця стала рекордом для робіт художниці й одним з найкращих результатів для українських художників загалом. Отримані кошти скерували на підтримку української культури, зокрема фонду Марії Примаченко.

Після цього волонтерський фонд Сергія Притули за допомогою аукціонного дому “Дукат” організував благодійний аукціон із продажу картини Примаченко “Квіти виросли біля четвертого блоку” із приватної колекції. Передбачали, що кошти з її продажу волонтерський фонд витратить на потребу Збройних сил України. Початкова ціна – 5 тисяч доларів, а продали картину – за 500 тисяч  доларів. Покупець – українець, який живе закордоном, вирішив залишитися невідомим. Пізніше він передав картину до Національного художнього музею України. На отримані кошти фонд придбав 125 мікроавтобусів для ЗСУ.

Михайло Кулівник: Результат благодійного аукціону не відображає ринкової вартості картини. Натомість він свідчить про готовність покупця витратити конкретну суму на благодійну мету. Разом із цим результати останніх благодійних продажів робіт Примаченко підігріють інтерес до художниці. Її картини цілком можуть зрости в ціні на 20–30 %. Втім навряд чи це станеться найближчим часом – мистецький ринок під час війни переживає далеко не найкращі свої часи.

2. Анатолій Криволап “Кінь. Вечір”, 186 тисяч доларів.

Кінь.Вечір

Анатолій Криволап “Кінь. Вечір”, 2012 рік

Джерело: anatolykryvolap.com

75-річного Анатолія Криволапа вважають “найдорожчим” із нині живих українських художників. 2013-го на аукціоні Phillips його картину “Кінь. Вечір” продали за рекордну суму. Пізніше, за неофіційною інформацією, інші роботи з цієї серії продавали за 50–70 тисяч доларів. Серед інших дорогих картин Криволапа – “Степ”, яку продали за 98 тисяч доларів.

Кінь.Нічний туман Анатолій Криволап 1

Анатолій Криволап "Кінь. Нічний туман"

Степ Анатолій Криволап

Анатолій Криволап "Степ"

Кінь. Спека Анатолій Криволап 1

Анатолій Криволап "Кінь. Спека"

Михайло Кулівник: Криволап зайняв нішу головного українського колориста, це відображено у всій його творчості. Також важливою у нього є тема україністики – українське село, український степ. Вважають, що серію робіт “Кінь” художник започаткував 2005 року. Хоча вона не з’явилася “на рівному місці” – ще 1991-го Криволап намалював невелику роботу, де в насичених ультрафіолетом тонах зобразив коня в тумані.

3. Микола Глущенко “Зловісне море”, 165 тисяч доларів.

Микола Глущенко Зловісне море

Микола Глущенко "Зловісне море", 1974 рік

Джерело: gs-art.com

Біографія Миколи Глущенка подібна до шпигунського роману, де події розгортаються в різних країнах, а на ролях різного плану з’являються відомі історичні постаті. Це й не дивно, бо, окрім художника, він і був шпигуном. Глущенко народився в Новомосковську, що на сучасній Дніпропетровщині. Воював в армії Денікіна, потрапив у табір військовополонених, звідки зміг втекти до Німеччини. Там він здобув художню освіту, а 1925-го переїхав до Парижа.

На початку 1930-х його завербувало Державне політичне управління – відомство держбезпеки при НКВС. Агент “Ярема” або “Художник” працював за двома напрямами. Перший – офіційний, полягав у тому, що він, як би це сьогодні назвали, піарив Радянський Союз серед французької інтелігенції. Зокрема написав портрети Анрі Барбюса, Ромена Ролана та інших симпатиків радянської влади. Друга, таємна, частина роботи передбачала спілкування з українськими емігрантами, які цікавили спецслужби. Завдяки “Художнику” радянська розвідка отримала численні креслення різної військової техніки, зокрема двигунів для винищувачів. А паралельно з цим він малював картини.

Року 1936 Глущенкові дозволили повернутися до СРСР. Спочатку йому довелося оселитися в Москві, а вже потім переїхав до Києва. Як лояльному до влади, митцю дозволяли їздити в закордонні відрядження. Намалював тисячі робіт, але доля багатьох із них досі не відома. Торік його картину “Чайки” продали на аукціоні “Золотое cечение” за 110 тисяч доларів. Але найдорожчою стала робота “Зловісне море”. На тому ж аукціоні 2008-го за неї віддали 165 тисяч доларів.

Микола Глущенко Чайки

Микола Глущенко "Чайки"

Джерело: gs-art.com

Ігор Оксаметний: Довгі роки, проведені в мистецьких столицях Європи, знайомство з багатьма лідерами модерністського художнього руху не могли не позначитись на творчості Миколи Глущенка в його, так би мовити, другому житті, житті радянського художника. Особливо це виявилось після хрущовської “відлиги”, коли на виставках стали з’являтися його пастозні, енергійно написані в дусі фовізму, пейзажі, іноді натюрморти, інтер’єрні композиції. Вони викликали неабиякий глядацький інтерес. Шанувальників і колег по цеху вражала та, не зовсім радянська, внутрішня розкутість. У його роботах 1960–1970-х років відчувались відгуки інших мистецьких шкіл. І загалом у мистецькому середовищі Глущенка сприймали трохи як іноземця. Цьому сприяли і певний, на тлі іншого, радикалізм творів, і часті закордонні відрядження (мандрував Італією, Швейцарією, Францією, Бельгією), і зовнішність, манери, стиль поведінки.

Насмілюсь припустити, що неординарність постаті Миколи Глущенка, дійсно детективний характер його біографії, в поєднанні з об’єктивною якістю робіт і загальним досить великим масивом його спадщини й надалі будуть запорукою постійно зростаючого інтересу колекціонерів.

4. Арсен Савадов та Георгій Сенченко “Печаль Клеопатри”, 150 тисяч доларів.

Печаль Клеопатри

Арсен Савадов та Георгій Сенченко “Печаль Клеопатри”, 1987 рік

Джерело: pinchukartcentre.org

Арсен Савадов – художник-концептуаліст і фотограф, який живе в Києві та Нью-Йорку. Георгій Сенченко – художник і дизайнер, працює у стилі трансавангард і також проживає у Києві. Року 1987, на початку горбачовської перебудови, тоді ще молоді художники разом написали картину “Печаль Клеопатри”. Її називають емблемою українського постмодернізму. Вважають, що робота суттєво вплинула на розвиток сучасного українського мистецтва.

На полотні форматом 275х330 сантиметрів автори зобразили жінку з чоловічими рисами, яка сидить верхи на тигрі. На задньому фоні – гори й вулкан. У роботі є “цитати” з портрета принца Балтазара Карлоса, який  написав Дієго Веласкес. Дехто навіть бачить вказівку на пам’ятник Богданові Хмельницькому в Києві. Того ж року автори показали картину на Всесоюзній виставці молодих художників “Молодість країни” в Москві. Реакція була здебільшого негативна, авторами зацікавився КДБ. У Москві картину придбала Galerie de France, яка пізніше продала її приватному колекціонерові в Парижі за 150 тисяч доларів. Відтоді на загальний огляд її не виставляли.

Діана Клочко: Велетенське полотно цікаве не так можливістю трактувати окремі його фрагменти дуже по-різному, вбачаючи натяки, алюзії, ремінісценції то на парадний кінний портрет, то на сюрреалістичні пейзажі Далі, або й натяки на радикальну фемінізацію суспільства споживання. Його значення стосується виходу українського мистецтва доби “перестройки” за межі соцреалістичного канону, академічного типу зображення без жодного натяку на їхню присутність у свідомості мистецького дуету. Ніби двоє художників ніколи не задумувались, що є стандарт “українського” –  декоративного і рустикального, сентиментального і з чітким літературним сюжетом в основі зображення. Полотно продемонструвало, що український живопис може бути серйозним без пафосу, що у ньому є потенція заперечення радянського типу мислення.

5. Іван Марчук “Сад спокуси”, 120 тисяч доларів.

Сад спокуси Іван Марчук

Іван Марчук “Сад спокуси”, 1996 рік

Джерело: gs-art.com

86-річний Іван Марчук – один із найвідоміших сучасних українських художників. Британська газета The Daily Telegraph свого часу долучила його до переліку “100 геніїв сучасності”. Багато картин Марчук виконав у стилі “пльонталізму”, як він сам назвав його жартома. Роботи, намальовані тонкими, ніби нитки, кольоровими лініями, дуже складно повторити.

На початку червня цього року його натюрморт “Сад спокуси” продали за 120 тисяч доларів на благодійному аукціоні, що організував аукціонний дім Goldens (раніше – “Золотое сечение”). Виручені кошти скерували на потреби ЗСУ. Медіа повідомляли, що сума є найбільшою, яку будь-коли сплачували за роботи живого українського художника. Це й справді персональний рекорд для Івана Марчука, але роботи живих українських митців точно продавали дорожче.

Якщо ж говорити про комерційні продажі робіт Івана Марчука, то тут рекорд належить його пейзажу “Золота ніч”. Торік за нього віддали 96,8 тисячі доларів.

Іван Марчук Золота ніч

Іван Марчук "Золота ніч"

Джерело: gs-art.com

Ігор Оксаметний: Мистецтвознавчі оцінки творчости одного з найвідоміших у світі митців України Івана Марчука, особливо останніх десятиліть, – неоднозначні. Діапазон характеристик – від безумовно компліментарних, як-то “живий класик”, “геній сучасности”, “неперевершений Майстер” до “якісний, але салон”, “повторення, експлуатація давно розроблених технік”, “мислення в руслі минулих модерністських напрямів”. Одинак за психотипом Марчук завжди йшов по житті своїм шляхом, цураючись всіляких середовищ, об’єднань, спілок, нехтуючи політичну та комерційну кон'юнктуру. Без сумніву, він є частиною вже написаної і майбутньої історії українського мистецтва зламу ХХ–ХХІ століть.

Як би не змінювався від циклу до циклу стиль, технічний прийом, загалом малярська манера, Іван Марчук завжди впізнаваний, а ефекти своєрідного, іноді в принципі невідтворюваного живопису не залишають глядача байдужим.

6. Олександр Ройтбурд “Прощавай, Караваджо”, 97 тисяч доларів.

!!! Ройтбурд Прощавай, Караваджо

Олександр Ройтбурд “Прощавай, Караваджо”, 2008 рік

Олександр Ройтбурд народився в Одесі. З цим містом було тісно пов’язане майже все його життя. Працював директором тамтешнього художнього музею. Помер торік.

У 2008 році з Одеського музею західного і східного мистецтва зловмисники вкрали картину “Взяття Христа під варту, або Поцілунок Юди”, яку написав Мікеланджело Мерізі да Караваджо на початку XVII століття. Картину зберігали в музеї від 1920-х і вона була єдиною роботою цього автора в Україні. Вартість оцінюють приблизно у 100 мільйонів доларів. Історія із викраденням шедевра надихнула Ройтбурда на створення картини “Прощавай, Караваджо”. Наступного року на аукціоні Phillips її продали за 97 тисяч доларів. Щодо самого “Поцілунку Юди”, то за кілька років після викрадення його знайшли в Берліні й повернули до України.

Діана Клочко: Уміння миттєво реагувати на соціально значущі події, перетворюючи їх на живописну візію, Олександр Ройтбурд продемонстрував, коли темпераментно відгукнувся на історію викрадення єдиного в Україні полотна, яке атрибутували Караваджо. Художник обожнював збірки одеських музеїв і одним з перших звернув увагу, наскільки вони є незахищеними: його полотно є і тугою за класичною спадщиною, яку одесити (а ширше – українці) втрачають безповоротно, і переосмисленням італійського бароко, як можливости безборонно цитувати й видозмінювати фрагмент відомої картини. Кримінальна історія дала художникові змогу попрощатись парадоксально не так з художником, як із “міфом бароко”, на якому, як вважали, ґрунтується усе українське новочасне мистецтво. 

Схожі матеріали

грушевський сео

Путівник Грушевського

сео плакат

"Бий більшовика". Польські плакати 1920-го

trush 2 1200 900.jpg

“Острий полєміст, інтелігенція глибока”: Іван Труш і його шедеври

Unia_Lubelska.jpg

Ян Матейко "Люблінська унія"

мечеть

Між Візантією і авангардом

горська 960

“Вперше присутня на власному похороні”, – Алла Горська

600.jpg

Зрадник поневолі – Корнило Устиянович

Фойт і Новаківський

Журналіст The Manchester Guardian з Олексою Новаківським на виставці у Львові

Мурашко_за роботою.jpg

Смерть Мурашка. Хто і за що вбив українського художника?