Руський князь на чолі Австрії

Фатальна герцогиня

Privilegium minus"Малий привілей" імператор Священної Римської імперії Фрідріх I Барбаросса видав 1156 року. Цим документом він подарував герцогський титул панівній в Австрії маркграфській династії Бабенберґів. А ще дозволив жінкам посідати австрійський престол. Для тогочасного європейського світу таке рішення було справжньою дивиною. Перша нагода скористатися таким дозволом з’явилася аж через століття.

Року 1246 у бою з угорськими військами біля річки Лейта загинув Фрідріх II Бабенберґ, якого сучасники прозвали Сварливим. Хроністи припускали, що герцог став жертвою змови власного оточення. Деякі ж стверджували, що Фрідріха під час раптової атаки смертельно поранив "руський король". Імовірно, йдеться про Ростислава Михайловича, зятя угорського володаря Бели IV. Нещодавно той програв відому битву під Ярославом і втік до тестя разом із деякими боярами.

Фрідріх не мав дітей. Титул могли успадкувати лише дві жінки — його 42-річна сестра Маргарета та 20-річна племінниця Гертруда. Довкола претенденток одразу розгорнулося протистояння. Частина австрійської знаті підтримала претензії Гертруди. Дівчина мала тверду вдачу. Ще до смерти дядька відмовилася виходити заміж за німецького імператора — хоч цей альянс давав Фрідріхові змогу отримати королівський титул. Натомість обрала молодого чеського княжича Владислава. Саме його визнали наступником і володарем герцогства Австрії. Але Владислав був хворобливим і через 1,5 року помер.

Гертруда недовго оплакувала чоловіка — пошлюбилася з баденським маркграфом Германом VI. Але і тому не вдалося втриматися у неспокійній Австрії. Пересварившись з місцевими нобілями та найближчими сусідами, восени 1250 року він помер за нез’ясованих обставин. Папа Римський Інокентій IV радив Гертруді вийти заміж за голландського графа. Однак перебірлива дівчина знову відмовилась. Довелося шукати іншого кандидата. Несподівано він знайшовся на руських землях.

В облозі

Галицько-волинські правителі мало контактували з австрійськими володарями. Без спільних кордонів нащадки князя Романа Мстиславовича перетиналися з Бабенберґами лише під час протистояння з найближчими сусідами. Так було 1235 року, коли вони спільно з Фрідріхом ІІ Сварливим виступили проти Бели IV і, ймовірно, навіть уклали союз. Після цього епізоду Романовичі зосередилися на боротьбі за батьківську спадщину. Аж раптом 1252 року Роман Данилович одружився з Гертрудою.

<p>Угорський король Бела IV. Мініатюра із Chronica Hungarorum, XV століття</p>

Відомостей про цього князя збереглося небагато. Він був третім сином Данила Романовича й деякий час навіть не перебував на руських землях. Анонімний автор "Анналів" з бенедиктинського монастиря Гарстен стверджував, що ініціатором шлюбу був уже згаданий Бела IV.

Проте Маргарета Бабенберґ не хотіла просто так віддавати Австрійського герцогства. Вона вийшла заміж за Оттокара II Пржемисла, майже на 30 років молодшого від неї сина чеського короля Вацлава I. Військо Оттокара та прихильної до Маргарети австрійської знаті оточило замок Гімбурґ, де перебували Роман і Гертруда. Аби врятувати союзника, Бела направив до Чехії половців, що перебували в нього на службі.

Щоб захистити права сина, організував похід і Данило Романович. Дослідники називають такий крок авантюрним і пов’язують його лише із виконанням союзницької угоди з Белою IV. Адже утримати територію чужої країни було б украй складно. Але князь Данило діяв відповідно до тогочасної політичної ситуації. Можливо, його приваблювала ідея розставити своїх синів на престолах інших країн і стати "свекром Європи".

До Данилового війська увійшли "списи" брата Василька, сина Лева та литовських князів. Було там і кілька П’ястів — хоч нечисленні польські хроніки називають краківського й опольського князів головними учасниками виправи. Ціллю обрали місто Опаву та околиці. Літописець оповідав: "Прийшовши до перших воріт, вони спалили все коло них. Тоді прийшли вони на другі ворота, але виїхали з города чехи, і вони декількох їх убили, а інших вигнали. Хоча воєвода Бенеш стояв перед воротами з хоругвою, вони й довкола других воріт попалили околиці города. А коли вони прийшли до третіх воріт, сказав Данило зсідати з коней і палити околиці города. Але люди раптом пустилися до города, і німці, побачивши, як сильно ринули русичі, побігли, і декількох їх убили у воротах. І воріт вони не заперли, втікаючи. Данило ж тяжко болів на очі, і не бачив він, що сталося у воротах. Але бачив він, що люди його біжать, і видобув він меча свого, одігнав їх, і через те не взяв город. А потім, побачивши, що сталося, він жалкував, що не взяв города". Данилове військо захопило декілька містечок, названих у літописі як Глубчичі та Насидель. А ще — замок рицаря Гербурта, який на знак покори прислав руському князеві свій меч. Однак усі ці дії не допомогли зняти облоги Гімбурґу.

Жертва амбіцій

Оттокар спробував домовитися з Романом. Пропонував такий план: йому дістаються питомо австрійські землі, русичеві з дружиною — Штирія, якою Бабенберґи володіли понад пів століття. Роман відмовився, хоч його становище ставало геть критичним. Нестача харчів дошкуляла оборонцям, і навіть для герцога їжі бракувало. Літописець писав: "Була тільки одна баба, що ходила і купувала харчі потай у городі Відні та приносила їм. Голод же був такий, що вони вже й коней збиралися їсти".

<p>Король Богемії Оттокар ІІ Пржемисл. Картина фламандського маляра Антона Бойса, 1579&mdash;1587 роки</p>

Тоді чех зосередився на задобрюванні папи Інокентія IV. Він активно підтверджував старі та надавав нові привілеї монастирям, пообіцяв взяти участь у поході проти прусських язичників. Врешті папа визнав герцогський титул Оттокара. Обурений Бела IV сам зажадав австрійських володінь, натомість запропонував Романові конкретні землі в межах Угорського королівства. Молодший Данилович не погодився — і був змушений покинути Австрію назавжди.

Він так і не повернувся до Галичо-Волині, отримав від литовського князя Войшелка міста Слонім і Новогрудок, ставши удільним правителем. А ще уклав новий династичний союз — дружиною Романа Даниловича стала Олена, донька волковиського князя. Припускають, від цього шлюбу походять князі Острозькі. Гертруда народила від русича доньку Марію, отримала володіння у Штирії та щорічну виплату сріблом. Марія Романівна вийшла заміж за угорського барона. Чи перетиналася вона з батьком — не відомо.

Правління Оттокара не було спокійним. Проти нього періодично вибухали постання, які він успішно вгамовував. Чех упав жертвою власних амбіцій — захотів стати імператором Священної Римської імперії. У битві з опонентом Рудольфом I Габсбургом на Моравському полі 1278 року герцог загинув. На боці Пржемисліда тоді виступив князь Лев Данилович, старший брат князя Романа.