Пластун, юрист, полковник. Історія новітнього Енея – упівця Петра Олійника

17:37, 16 липня 2021

Без назви-1.jpg

Любов к отчизні де героїть, Там сила вража не устоїть, Там грудь сильніша од гармат, Там жизнь – алтин, а смерть – копійка.

Цей уривок з поеми “Енеїда” Івана Котляревського вдало описує життя командира УПА Петра Олійника (1909–1946). Любов до батьківщини й боротьба з її ворогами були життєвим кредо повстанця. Псевдо йому теж дісталося з цього твору – у підпіллі Петра знали як “Енея”.

“Еней” налагодив виробництво карт для УПА, створив повстанське поселення на Тернопільщині, очолював ОУН на сході України, командував повстанцями в одному із наймасштабніших боїв УПА під Гурбами. 

popeliukr.jpg

Роксолана Попелюк

історикиня

Уродженець повстанського села

lossy-page1-1200px-Petro_Oliynyk.tif.jpg

Петро Олійник

Фото: uk.wikipedia.org

“Високе чоло та вуса робили його трохи подібним до Івана Франка. Одягнений був у новеньку упівську форму кольору "хакі", а на голові — петлюрівка з тризубцем…”, – так описаний Петро Олійник на сторінках роману-хроніки Василя Щеглюка “…Як роса на сонці”. Таким же запам’ятав його і племінник Михайло Олійник. Полковник час до часу відвідував їхню домівку й носив маленького Михайла на плечах. Тому перше, що пригадав той під час зустрічі з дослідниками – високий зріст свого стрийка.

Народився Петро Олійник у селі Молодинче Жидачівського повіту. Звідси родом декілька діячів УПА: командир сотні “Сіроманці” Степан Коваль (“Косач”), члени крайового проводу ОУН Львівщини Михайло Левицький (“Жубер”) і Григорій Коваль (“Перський”). А ще – десятки юнаків, які загинули у вирі боротьби. Селяни вступали до підпілля цілими родинами – хтось вів збройне протистояння, інші допомагали їжею та одягом.

Петро ще в юнацькі роки приєднався до “Пласту”, у 20 років став членом ОУН. Закінчив гімназію імені Володимира Великого в Рогатині, вступив на факультет права Львівського університету. За активну громадську діяльність його відрахували з навчального закладу, здобув освіту в Кракові. Очолював юридичну фірму “Мемор”. Одружився з Марією Затіркою, яка супроводжувала його і в підпіллі.

Нова влада – нова в’язниця

Наприкінці 1930-х Петро Олійник потрапив до польської в’язниці. Вийшов на волю після початку Другої світової війни. Німецька окупація – і нове ув’язнення. Вибратися з тюрми допомогли побратими. Під час “других совітів” завдяки успішній конспірації вдалося уникнути арешту.

У складі похідних груп організовував роботу ОУН на теренах Східної України, став обласним провідником на Дніпропетровщині. Відтак очолив військову округу УПА ВО “Богун”. Його штаб в урочищі Дігтярня на Тернопільщині перетворився на повстанське поселення: діяли підстаршинські школи, хлібопекарня, м’ясопереробний цех, ремонтні зброярні, шевська майстерня, миловарня, школа медсестер-санітарок, виходила газета “Повстанець”. У селі Дермань на Рівненщині з ініціативи “Енея” створили Картографічний інститут УПА, який забезпечував повстанців мапами.

3 жовтня 1943 року підрозділи УПА ВО “Богун” під командуванням Петра Олійника атакували німецький табір в Дубно. Вдалося звільнити понад 5 тисяч радянських військовополонених. Частина з них потім вступила в УПА.

Buderaj_OUN2.jpg

Командування ВО "Богун" разом з прибулими гостями. Нижній ряд (зліва направо): шеф розвідувального відділу (ШРВ) "Немо"Андрій Кисіль, член проводу ОУН(б) "Іванів" Омелян Логуш, керівник угорської місії до УПА підполковник Ференц Мартон; комендант запілля УПА-Північ "Горбенко" Ростислав Волошин, командир групи "Еней" Петро Олійник, керівник охорони делегації "Кропива" Василь Процюк. Верхній ряд: заступник ШРВ "Палій" Василь Коренюк; господарчий референт УПА-Північ "Зубатий" Василь Мороз; шеф штабу групи "Черник" Казван Дмитро.

Фото: uk.wikipedia.org.

Нерівна боротьба

21–25 квітня 1944 року біля села Гурби на Рівненщині відбувся один із наймасштабніших боїв УПА. Проти п’яти тисяч повстанців, якими командували Петро Олійник і Василь Кук, виступили п’ять бригад НКВС і окремі частини Червоної армії, підсилені бронепотягами, авіацією і легкими танками – всього майже 30 тисяч осіб.

Кук стверджував: УПА втратила під Гурбами не більше 100 людей, натомість знищила 900 ворогів і ще стільки ж поранила. Радянські документи подають інші цифри, з перевагою своїх солдатів. “Червоні” захопили в полон майже 100 повстанців. Їх стратили після допитів і катувань.

Після тієї сутички УПА змінила свою тактику. Командири розуміли: відкрито протистояти добре озброєним загонам буде важко. Тож групам УПА-Захід та УПА-Північ наказано розподілити свої сили на загони по 2–3 сотні та відступити до Карпат або густіших лісів. Вони мали вести бої на добре знаній території, фактично заманюючи ворога в пастку.

Петро Олійник став провідником Східного краю ОУН на Північно-західних українських землях, був організаційним референтом Західного краю. На початку 1945-го, після загибелі Дмитра Клячківського ("Клима Савура"), виконував обов’язки командира УПА-Північ. Загинув у бою поблизу села Рудники на Волині. Місце поховання невідоме.

Схожі матеріали

1.Кавер_головна_1200х600_.jpg

“Честь Божій дитині!”: якими були колядки УПА

hitar2.jpg

(Не)вирване коріння. Репортаж із "партизанської столиці" — Хітара

karaimy800.jpg

Ребека-Ольга-Лонгина. Історія життя однієї черниці

seo_image.jpg

“З автомата стріляти не можу. Моя зброя – різець”, – Ніл Хасевич

600.jpg

Гуцулка з Криворівні, яка стала легендою

600.jpg

Полювання на президента

Radekhiv_Yuliia_Shul_009..max-1920x1080.jpg

Союзниці України: історія найбільшої жіночої організації ХХ століття

Дячун

Помер ветеран УПА, активіст Майдану Теодор Дячун

сео 600х400.jpg

“Нас визволили, і нема на то ради”. Як відбувалась окупація Галичини "першими совітами"