Новаторське дослідження "Велика війна професорів" Мацея Ґурного вийде у "Локальній історії"

"Велика війна професорів" — новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед європейських географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя війна:

— Центральним поняттям дослідження є "війна духу", яким позначено інтелектуальну полеміку й суперечки між науковцями, що точилися під час Першої світової війни щодо її причин і цілей. Інтелектуальна сміливість Мацея Ґурного проявляється в його рішучому запереченні усталеного уявлення, що нібито французько-німецькі відносини та Західний фронт — єдиний ключ до розуміння політики, суспільних настроїв чи уявлень про людську природу в роки Першої світової війни, —  ділиться кандидат історичних наук, автор передмови до видання Мар'ян Мудрий.

Одним із головних інтелектуальних театрів "війни духу" були Балкани та Центрально-Східна Європа. Саме тут, у регіоні, де імперський спадок переплітався з національними амбіціями, було сформовано головні наукові уявлення про простір, тіло й розум — три виміри, із яких постає модерна нація. 

— Без уважного аналізування ідейного простору та щоденних практик війни в Центрально-Східній Європі й на Балканах її образ залишатиметься фрагментарним і вкрай спрощеним. Українська тема також не залишена поза увагою, зокрема польсько-український конфлікт на Галичині — одна з найважливіших і, на думку автора, найцікавіших точок займання "війни духу", — наголошує історик.

Український вчений розповідає: на зламі ХІХ–ХХ століть українські публіцисти, педагоги, історики, етнографи та географи активно працювали над створенням психологічного й культурного портрета українця. 

— Тож у книжці Ґурного згадано й низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології: Олександра Барвінського, Федора Вовка, Теофіла Горникевича, Михайла Грушевського, Дмитра Донцова, Дмитра Дорошенка, Михайла Драгоманова, Володимира Кушніра, Євгена Левицького, Михайла Лозинського, Степана Рудницького, Степана Томашівського, Лонгина Цегельського. Особливу увагу автор приділяє географу Степанові Рудницькому, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію, а також у визначенні антропологічних відмінностей між українцями, поляками та росіянами. 

Автор стверджує, що під час Великої війни науки про людину стали важливими елементами політичних стратегій. Інтелектуали задовго до війни шукали відповіді на ідеологічні запити державців, а їхні концепції дедалі сильніше впливали на геополітику, пропаганду та колективну свідомість. Саме ці уявлення стали одним із інструментів політичної мобілізації у міжвоєнну добу і сформували передумови, що привели Європу до подальших конфліктів. Дослідження польського історика допомагає зрозуміти й сучасну природу російської агресії, оперту на давні імперські моделі, що заперечують окремішність інших націй.

— У праці Ґурного дуже добре видно процес конструювання тих небезпечних расових, зверхніх теорій, виразом яких стала Друга світова війна. Для того, щоб краще розуміти логіку і послідовність цих процесів, слід уважно подивитися на XIX, початок XX століття: ознайомитися з іменами, прізвищами та концепціями, які формували його. Для прийняття рішень політикам необхідні аргументи, матеріал, який би переконував їх у власній праведності і справедливості. Закономірність полягає у тому, що цей матеріал їм дають інтелектуали, вчені, — зауважує доктор історичних наук Віталій Михайловський.

Так головними дійовими особами ідеологічних зіткнень є не лише солдати, а й представники науки: історики, географи, антропологи та інші гуманітарії.

Кожен, хто ознайомиться з книжкою зможе простежити цю тяглість ідей — від причин та умов їх зародження до домінуючих теорій. А також того, як в силу певної моди чи політичної необхідности ці ідеї змінювали, популяризували, впроваджували в освітні системи.

"Велика війна професорів" буде особливо цікавою історикам, антропологам, психологам. А також усім, хто прагне думати і розуміти. Для українського читача книжка цінна й тим, що дозволяє побачити, чому в інших націй після Великої війни вийшло здобути свою державу, а у нас — ні.

— Мені здається, що одна з причин наших неуспіхів у 1917–1921 роках полягає в слабкості українського академічного середовища напередодні Першої світової війни. Вона не дозволила сформувати "агентів впливу" ширшого кола, які б поширювали інформацію про те, що таке український простір, українська історія, хто належить до української нації і чому українська мова відрізняється від російської, польської та інших. Книга містить хороший урок, який є прикладним до багатьох сюжетів української історії. Унікальна тема, й у виконанні Мацея Ґурного, унікальний підхід, — ділиться Михайловський.

Праці польського історика перекладені англійською, німецькою, чеською мовами. Відтепер, дослідження Мацея Ґурного буде доступним і для українського читача. Передпродаж "Великої війни професорів" сартує 30 січня. Книгу очікуємо з друку у березні.