Мандрівка ханським Кримом. Частина 4: Чуфут-Кале і Бахчисарай

Чуфут-Кале

Невеличке сучасне місто під назвою "Садовий палац"Бахчи-Сарай одночасно є найбільшим зібранням пам’яток Кримського ханату та справжньою народною столицею кримських татар. Це одне з вкрай небагатьох поселень "доросійської" доби півострова, якого не торкнулася хвиля перейменувань завойовників.

Бахчисарай як столичне місто виріс в оточенні колишніх кримських столиць, розташованих у надзвичайно мальовничій долині річки Чурук-Су. Першою тут, на півкілометровій скелі на південному заході, у середині VI століття постала візантійська фортеця з невідомою назвою, сьогодні широко знана як Чуфут-Кале. Її населяли союзні Візантії готи й алани, а також власне греки, вона прикривала важливий шлях до Херсонесу. В XI столітті фортеця потрапила під контроль половців, отримала тюркську назву Кирк-ОрКирк-Єр — "Сорок фортець", але, мабуть, зберегла автономність як столиця Кирк-Орського князівства або "Кримської Аланії".

Після монгольського завоювання півострова 1238 року в фортеці сидів ханський намісник, населення платило данину правителям Кримського улусу. Після розорення 1299 року місто стало володінням одного з кримських родів. У 1454 році хан Хаджи I Герай, убезпечуючи себе від мінливої степової долі, переніс свою резиденцію з Ескі-Кириму до цієї гірської твердині. Пізніше місто поступово заселяли караїми, у XVII столітті воно отримало назву Чуфут-Кале — "Єврейська фортеця" — і стало духовним центром усіх східноєвропейських караїмів.

Невтомний османський мандрівник Евлія Челебі 1666 року піднявся на вершину цієї гори. "Ця потужна фортеця у формі мигдалика розташовується на голих червоних скелях, — пише він. — Це є скеля у вісім тисяч кроків по колу. Майстри-каменярі за часів невірних прорубали крем’яні скелі, зробивши глибокий, як колодязь, рів, а по внутрішній стороні рову простягли потужну кам’яної кладки стіну в сто аршинів і звели три великі вежі. У середній вежі зроблені залізні фортечні ворота. А якщо пройти через цю браму всередину, за 300 кроків на північ, від однієї прірви до іншої протягнуто одношаровий фортечний мур. У цій стіні, як і в попередній, також зроблено три великі вежі, у середній вежі є ворота з дерев’яними стулками".

Також мандрівник залишив опис ритму життя тоді густонаселеного міста: "У фортеці всього 1530 критих черепицею кам’яної кладки прекрасних впорядкованих єврейських будинків. А мусульман зовсім нема. Начальник фортеці, стражники, дозорці, воротарі – всі євреї. Всі євреї-крамники та багаті юдейські купці Бахчисараю Кримської країни живуть у цій Чуфут-Кале та у фортеці Мангуп. Щоранку вони спускаються вниз із цієї фортеці та дістаються своїх лавок у Бахчисараї за одну годину. У цій фортеці один з минулих ханів Газі ель-Хаджі Герай-хан побудував соборну мечеть старовинної архітектури. Однак ця нещасна мечеть стоїть серед євреїв і двері її завжди зачинені. Мусульманської громади немає ані імені, ані знака. У цій фортеці зовсім немає ні ринку, ні базару, ні крамниць, ні заїжджого двору, ні бань, ні садів та виноградників, ні води. Усю воду привозять на ослах знизу з ущелини Хаджі. У давнину були побудовані цистерни. Тепер вони без ужитку. У цій фортеці є в’язниця для ханських бранців. Немає у світі подібної в’язниці, як ця пекельна в’язниця. З в’язниці цієї Чуфут-Кале звільнитися ніяк неможливо".

Піднімаючись нагору, можна оглянути Успенський печерний монастир, заснований ще у VI столітті візантійцями, відроджений у XIV столітті — головний центр православ’я у Кримському ханаті. А на самому Чуфут-Кале досі збереглися караїмські кенаси XIV—XVII століть, руїни мечеті 1346 року і мавзолей Джаніке — доньки знаменитого ординського хана Тохтамишапомерла 1438 року.

Ескі-Юрт — Салачик — Бахчисарай

Другим тут у XIV столітті виникло невідоме за назвою поселення, яке у XVI столітті вже звалося Ескі-Юрт, у цьому випадку — "Стара ставка". Враховуючи, що на північ від Ескі-Юрту до 1920-х містився цвинтар Кирк-Азізлер — одне з двох найдавніших та найбільших мусульманських кладовищ Криму, — можна бути упевненим, що це місто за ординських часів виконувало столичні функції. З нього здійснювалося управління західною частиною півострова.

Черговий раз процитуємо Евлію Челебі: "Вниз на захід від міста Бахчисарая, на краю садів, у давнину було велике місто Ескі-Юрт, у дві тисячі кроків у довжину. І тепер там у багатьох тисячах місць чудові будівлі. Нині це село лише з 300 будинками, садами й виноградниками, біля кожної будівлі там протікають живі води".

Попри втрату адміністративного статусу, Ескі-Юрт продовжував залишатися важливим релігійним центром кримських татар. Навпроти поселення розташовувався сакральний об’єкт — азізсимволічна могила Маліка-Аштера, сподвижника четвертого праведного халіфа Алі, якому кримськотатарські народні перекази приписували перемогу над драконом у Ємені. Культ на цьому місці постав уже наприкінці XIV століття. За легендою, молитва на цьому азізі зцілювала від хвороб, особливо допомагала від укусів змій. Навколо могили, що входила до вісімки найшановніших у Криму, виріс цвинтар для вищої еліти ханату. Тут розташовувалося і текіє суфійської спільноти. У XVII столітті хан Мехмед IV збудував при текіє мечеть, яка на початку XX століття занепала, 1914 року була перебудована. Служіння тривали тут до початку 1920-х, а 1955 року вона була повністю знесена разом з азізом і більшою частиною цвинтаря. На сьогодні уціліли лише дюрбе XIV—XV століть: Біведе-султан, "Ахмед-бея", "Мухамед-бея" і унікальний мавзолей одразу трьох ханів: Мехмеда II, Саадета II та Мехмеда III, зведений наприкінці XVI століття.

У 1502 році, після остаточного розгрому решток Золотої Орди ханом Менглі І, зникла потреба сидіти за мурами гірської фортеці. Біля підніжжя Кирк-Єру з’являється Девлет-сарай — нова ханська резиденція. Навколо палацу швидко виростає третє поселення, оригінальної назви якого ми теж не знаємо — невдовзі воно фігуруватиме у документах як Ескі-Салачик"Старе сільце".

Ось яким побачив його Евлія: "У цьому Салачику обабіч річки посаджені чисті сади та виноградники, збудовані різні будинки. Це стародавнє місто, в ньому лише три тисячі будинків, критих червоною черепицею, з високими трубами. Всі будівлі кам’яної кладки, з кам’яними стінами, чудові та прикрашені, старої архітектури. І безліч кімнат у печерах під скелями, у яких у липні дуже холодно, а в зимові дні — тепло. Усього там п’ять кварталів з п’ятьма міхрабами, а у п’яти мечетей є п’ять мінаретів старої форми. Але в цьому місті немає крамниць, заїжджого двору і лазень, бо близько місто Бахчисарай".

"Столичний" період в історії Салачика тривав недовго, зате яскраво. Від нього залишилися кілька знакових для Криму пам’яток, головна з яких — Зинджирли-медресе, завершене 1500/01 року. За легендою, Менглі І сам допомагав укладати в стіни каміння. А після побудови підвісив над брамою важкий залізний ланцюг, щоб кожен відвідувач, хоч би хан чи падишах, входячи, схиляв голову з поваги до знання. Цей навчальний заклад проіснував безперервно понад 400 років, у революцію 1917-го був перетворений на педагогічний інститут, закритий лише радянською владою у 1920-х. Однак 2009 року будівля була відреставрована і відкрита для екскурсій.

Наступного року після медресе були завершені ще дві споруди – ханський палац Девлет-сарай та мавзолей перших кримських ханів. Палац зник без сліду, ймовірно, у 1736 році, його рештки досі не знайдені. Мусимо користатися лише з опису Евлії: "Тепер цей палац являє собою кам’яну будівлю, маленьку фортецю. Окружність його становить 200 кроків. По боках чотири вежі, на захід виходять залізні ворота. Всередині є мечеть з двома низенькими мінаретами". Так само не збереглася і перша міська мечеть, зведена Менглі І десь неподалік.

Натомість мавзолей чудово зберігся і 2007 року був відреставрований. Під його підлогою поховані 18 осіб, серед яких перший хан Криму Хаджи Герай, його сини-хани Нур-Девлет та Менглі, хан Сахіб I, деякі їхні дружини й діти. За кілька метрів — руїни великої громадської лазні.

1532 року син Менглі, хан Сахіб І розпочав між Ескі-Салачиком та Ескі-Юртом будівництво нового палацу — знаменитого Хан-сараю. Навколо нього миттєво виросла нова і головна столиця ханату — Бахчисарай. Протягом XVI–XVII століть місто чотири рази ставало ареною бойових дій у громадянських війнах, його двічі захоплювали українські козаки, однак без особливих руйнувань. Натомість 1736 року Бахчисарай дощенту спалили російські війська, тож сучасний вигляд міста і палацу — плід відновлювальних робіт середини XVIII століття.

Після першої анексії Криму 1783 року Бахчисарай втратив столичний статус і більше ніколи його не повертав, окрім короткого епізоду в грудні 1917 року. Тоді перший Курултай кримських татар задекларував утворення у майбутньому Кримської Народної Республіки і сформував Директорію — Кримськотатарський уряд. Вже наступного місяця той переїхав до Сімферополя.

Челебі залишив настільки детальний опис Бахчисарая, що процитувати повністю його неможливо. Обмежимося головними спостереженнями: "Це місто розташоване в ущелині, що спускається вниз від Ескі-Салачика. Бахчисарай тягнеться від воріт Ескі-Салачика до кута Ескі-Юрта. Його довжина зі сходу на захід — вісім тисяч хороших кроків молодої людини. Ріка рухає багато млинів і несе безліч нечистот, тече вниз, на захід, і, пройшовши через порохові заводи й безліч водяних млинів, через обгороджені тинами городи, тече до Ескі-Юрта. Ліворуч і праворуч двоповерхові кам’яні будинки, криті рубіново-червоною черепицею. Будинки з садами й виноградниками йдуть до підніжжя пагорбів і скель".

Всього у Бахчисараї Евлія нарахував 24 мечеті, з яких п’ять соборних, кілька медресе, 17 початкових шкіл, дев’ять текіє дервішів, сім караван-сараїв та стільки ж готелів для холостяків, чотири лазні, 1100 лавок, три безкоштовні харчевні для жебраків, 26 скверів, а також 43 кам’яні та дерев’яні мости через річку. 

"Усього є сім заїжджих дворів. Найкращий — заїжджий двір Сефер Газі-агі, подібний до фортеці, він розташований на базарі. Це чудовий заїжджий двір, на верхньому і нижньому поверхах якого 117 приміщень. У Кримській країні немає іншого такого заїжджого двору. Усього там чотири лазні з гарним повітрям. Але найпрекрасніша лазня з гарячою водою — велика лазня Мухаммед Герай-хана. Це прекрасна лазня під куполом, критим рубіново-червоною черепицею. Незрівнянні і вода, і повітря, і будівля, і планування. Уся підлога тут вкрита різноманітним неполірованим мармуром. У шести мильних кабінетах над ваннами з шліфованого позолоченого мармуру кольору онікса та іржі — крани, оздоблені золотом, і такі самі тази, наче покриті чистим золотом. Центральне підвищення — невелике та восьмигранне. Фонтани, розташовані серед нього, вибризкують воду до самого купола, критого кришталево чистим склом. Це підвищення по-хамелеонськи розписане, а біля фонтану — чудова чаша".

Залишив Евлія також опис Хан-сарая, особливо цінний тим, що був зроблений до зруйнування споруди росіянами: "Великий палац налічує 4500 приміщень, він критий черепицею, з кам’яними стінами та з трубами, високими, як кипариси, з відбудованими мурами. З чотирьох сторін цей палац подібний до фортеці й оточений з усіх боків кам’яними стінами. Але у палацу немає зубців і веж. Довжина його по колу становить 560 кроків, у чотирьох місцях є потужні й міцні залізні ворота".

А от опис головної палацової мечеті: "Тут є безліч мужів осяяння, ясновидців із громади праведників... У цій стародавній мечеті від дверей до міхраба в довжину 110 аяків1 аяк ≈ 60 см, а в ширину вона 70 аяків. При ній є 70 прислужників. Усередині мечеті на 20 високих дубових стовпах — стельова балка, а над нею — проста стеля старої побудови. Праворуч є місце поклоніння сім’ї славетних ханів. Над цим високим місцем висять різноманітні срібні свічники та підвіски".

Окремі ворота ведуть у гарем: "За воротами 360 чудових кімнат, розташованих одна над іншою, з нішами, й високі палаци з незліченними різноманітними розписами, подібними до хамелеона. Кожна будівля зведена кимось із падишахів. У трьох місцях є зали зібрань, в кожен з яких вміщається по три тисячі осіб. У цих залах хани засідають, провадять ханські дивани за законами роду Чингізидів, творять там суд і встановлюють справедливість". Кілька наступних сторінок Евлія присвятив опису державного ладу ханства.

Після кожної анексії півострова Росією Хан-сарай зазнавав перероблень і "реставрацій" необізнаних зі східною культурою архітекторів і прямого знищення ветхих споруд. До сьогодні дійшли північна брама, власне палац, Велика і Мала ханські мечеті, залишки гарему, стайні, Соколина вежа, цвинтар з двома великими дюрбе, мавзолей Діляри-бікеч, лазня Сари-Гузель і південна брама. Пів дюжини різних будівель були просто знесені у 1820-х. Нині в палаці діє кілька музеїв.

На захід від ханського палацу розташовані дві мечеті XVII століття: Молла Мустафа-Джамі, що здебільшого зберегла свій вигляд, та Орта-Джамі, колись головна міська мечеть, 2013 року повністю реконструйована з втратою первісного вигляду.

Східніше палацу розташована мечеть XVIII століття Тахтали-Джамі, що лише частково зберегла історичний вигляд. Також тут є гробниця Ескі-Дюрбе — найстарший та найбільший мавзолей Бахчисарая, родинна усипальниця невідомого аристократа XIV століття, яка після реставрації 1965 року відновила первісний вигляд. Дюрбе оснащене внутрішнім двориком, всередині якого колись був фонтан.

На півдорозі між центром Бахчисарая і Салачиком розташований музей Ісмаїла Гаспринського — кримськотатарського просвітника. Його відкрили ще 1921 року, закрили 1932-го і відновили 2001-го. Музей діє у приміщенні друкарні, в якій Гаспринський у 1883—1918 роках видавав першу мусульманську газету Російської імперії — "Терджиман""Перекладач".