Юдейський Темпль у Чернівцях: кіно, поставлене на павзу

СРСР, 1955 рік

"Нам не було видно, але ми добре чули дзвін, звуки заліза, заведених моторів, техніки", – пригадує житель Чернівців Степан Костишин.

<p>Степан Костишин &ndash; колишній ректор Чернівецького національного університету</p>

У роки знищення синагоги Степан закінчував навчання у Чернівецькому національному університеті й саме збирався вступати в аспірантуру. Щодня дорогою до корпусу проходив повз щось величне, понівечене — Темпль, колишню синагогу євреїв-реформістів. Його стіни були понищені, задимлені від пожежі – але споруда все ще виглядала красиво. 

Тодішні чернівчани вже давно звикли до занедбаної будівлі. Не цікавилися нею і не заходили всередину. Але настав день, коли все змінилося: біля синагоги з’явилася міліція, урядовці. Ретельно огородили місце, почали говорити про проведення "заходів". Паперовими стрічками заклеїли вікна найближчих будинків, а самих мешканців попросили покинути домівки. Попередили: синагогу будуть підривати.

Степан якраз повертався до гуртожитку із навчання.

Через якийсь час люди знову почали говорити про Темпль. Міліція та урядовці ще раз оголосили попередження про "заходи". Два російські танки з місцевої військової частини вирушили в бік храму вулицями, встеленими бруківкою. Залізо їхніх гусениць і двигуни потужно ревіли. Масивними тросами обхопили баню і потягнули донизу.

"Нарешті почувся сильний скрегіт — і все стихло. Вони зрушили з місця і поїхали. А коли ми підійшли, то побачили, що перед входом до синагоги лежить її купол", – пригадує Степан Костишин.

Після цього при колишній синагозі почалося велике будівництво. Робота завирувала. Молоді хлопці в чорній формі, студенти місцевого залізничного училища, кілька днів поралися біля бані. Різали, стукали, паяли — розбирали по частинах. Згодом проникли з роботою у сам Темпль. 

А 1959 року всередину зайшли і глядачі першого широкоформатного кінотеатру в Чернівцях з популярною назвою "Жовтень". 

<p>Спалений іудейський Темпль, липень 1941 року</p>

Румунія, 1941 рік 

5 липня 1941 року – день, коли румуни знову зайшли в Чернівці.

"Румунський період" в історії Північної Буковини почався після Першої світової війни, розпаду Австро-Угорщини, а закінчився 1940 року, коли СРСР на один рік анексував цей край. Вдруге румуни окупували Буковину вже як ідеологізовані союзники Німеччини. Перетнули кордон спільно із зондеркомандою СС.

У перші дні окупації на Буковині хаотично розстрілювали євреїв. А 8 липня на Театральній площі Чернівців зібрали представників єврейської громади, щоб провести першу велику каральну акцію. Частину розстріляли біля берегів Прута. Ще частину залишили працювати в місті або ж відправили у Трансністрію.

Серед розстріляних був Абрагам Якоб Марк, останній рабин юдейського Темпля. Перед розстрілом нацисти вивели його на останній поверх готелю "Чорний орел", з якого було видно синагогу. Нацисти хотіли показати йому символічну річ — як горить синагога. А наступного дня, 9 липня, вбили самого рабина. 

Австро-Угорщина, Перша світова війна

Під час Першої світової війни Північна Буковина була місцем бою Австро-Угорської та Російської імперій.

<p>Руїни Темпля, 1941 рік</p>

Від вересня 1914 року, відколи росіяни окупували Чернівці, богослужіння у Темплі не відбувались. Російські війська займалися мародерством – грабували, знищували архітектуру, чинили погроми серед єврейського населення. Рабин Темпля – Йозеф Розенфельд – покинув місто. Синагога залишилася під наглядом кантора Шехтера. І окупантів.

Темпль врятував від знищення православний митрополит Буковини і Далмації Володимир Репта. Йому вдалося домовитись із російською владою не займати культових споруд, зокрема і єврейських. Так у його резиденції опинилися не тільки Євангеліє, а й 63 сувої Тори. Митрополит узяв їх на зберігання на час війни, щоб не допустити осквернення. 

<p>Іудейський Темпль, кінець ХІХ ст.</p>

Австро-Угорщина, кінець XIX століття

8 травня 1873 року. У "верхньому місті" Чернівців, де п’ять вулиць сходяться воєдино, були урочистості. Головний рабин Буковини, Лазар Ілас Іґель, заклав камінь для будівництва другої головної синагоги.

За церемонією спостерігали заможні та впливові євреї-реформісти, члени "Товариства юдейського Темплю". Із першого каменя мали постати масивні стіни, а на них — ліпнина та розписи в мавританському стилі. Передбачали цікавої форми вікна та бані у візантійському стилі. Святиня мала зависочіти над містом, щоб вражати не одне покоління чернівчан і мандрівників.

Втім ініціатива товариства подобалася не всім.

Новообраний рабин дотримувався прогресивних поглядів. Здобув теологічну освіту в Падуанському університеті. Знав німецьку. До переїзду в Чернівці викладав східні мови у Львівському університеті. Головним рабином Буковини став у 29 років. Захотів змінити традиційне богослужіння у Великій синагозі, а нажив ворогів.

У тодішніх Чернівцях мешкало приблизно 14 тисяч євреїв. Більшість належала до ортодоксальних. Дещо раніше громада закінчила будувати головну синагогу у старій частині міста. А тепер — чинила опір новообраному рабину-реформістові й не дозволяла йому змінювати традицій у святині. У громаді розгорівся конфлікт. Листи зі скаргами надсилали аж до Відня. 

Реформісти вирішили будувати Темпльіз німецької – "храм" Святиня мала бути розташована в центрі, у "верхньому місті", яке тоді активно розбудовували. Відповідальність за зведення синагоги взяли на себе заможні та впливові євреї з прогресивними поглядами. Року 1872 вони заснували "Товариство юдейського Темплю".

Через три роки храм вирішив придбати голова єврейської громади міста Нафталі – Тіттінґер. Відтак синагога стала власністю громади – договір купівлі-продажу уклали 22 червня 1886 року. Після цього з’явилася можливість вільно проводити нові літургії.

<p>Іудейський Темпль, кінець ХІХ ст.</p>

Хоча в Чернівцях з’являлося все більше прогресивних євреїв, вони все одно не були готовими до різких змін традиції. Так, у Темплі почав співати хор і кантор – це додавало богослужінню величности Та, на відміну від австрійських міст, місцева громада не використовувала органа. Не наважувалася надати дозвілу і для рівноправної участи жінок та чоловіків у літургії. У прогресивній Європі місця в синагозі викуповували для усієї сім’ї, і подружжя сиділо разом. А в Темплі, як і в ортодоксальній синагозі, жінки перебували окремо в галереях.

Найбільшою новацією стало розташування біми – місця, звідки читають Тору. У Темплі вона містилася не в центрі зали, а ближче до східної стіни та сувою Тори. Після нововведень читати почали обличчям до публіки, а отже, до західної сторони світу. Це стало неабияким викликом для вірян, адже традиційно цей церемоніал передбачав розташування священнослужителя лицем до Єрусалима. Також у храмі почали виголошувати проповідь (німецькою мовою).

Україна, 2021 рік 

Зі Степаном Костишиним ми сидимо за круглим столом на кухні його будинку. У 1950-х роках він був студентом, а згодом став ректором Чернівецького національного університету. Пан Костишин – один із небагатьох, хто сьогодні може розповісти про те, як радянська влада перетворила Темпль на кінотеатр. 

Йому 89 років, і він добре пам’ятає деталі. Розповідає, що в той час ніхто не наважувався заговорити про відновлення синагоги. Єврейське населення поділялося на тих, хто хотів емігрувати та емігрував до Ізраїлю і тих, хто засуджував утікачів, прагнув будувати Союз. Радянська влада цю ворожнечу стимулювала.

Степан Степанович почав розмову від того, коли він уперше 19-літнім приїхав до Чернівців складати іспити.

Він любить кіно. І раніше часто ходив у “Жовтень”.

– Мені завжди було цікаво прийти до кінотеатру й чимось почастуватися. На першому поверсі був буфет, і там можна було посмакувати тістечками і смаколиками. 

…Зупинка: кінопалац “Чернівці”. Смугастий тролейбус повільно проїжджає, забирає з собою людей і залишає на зупинці післясмак радянської доби.

Темпль тепер – комунальний кінотеатр, де досі діють знижки для студентів. Фасад синагоги поремонтований. Стіни облазять, наче суха шкіра. Замість бані люди тепер дивляться на вишку, що стирчить з даху й ловить сигнали.

Ознаки культової споруди все ще помітні: розмах будівництва, колони, ліпнина й деякі вікна. Але інтер’єр вестибюля остаточно розвіює враження від будівлі як святині – всередині вас зустрічають панелі в радянському стилі. 

Широкоформатний кінотеатр "Жовтень" почав діяти 1959 року. "Широкоформатний" — саме на цьому акцентували під час його відкриття. Лунало як щось нове і прогресивне.

1992 року комплекс перейменували на кінопалац "Чернівці". 

Єврейська громада в Чернівцях невелика. Леонід Мільман, голова правління єврейської громади Чернівецької области, розповідає, що сьогодні громада налічує майже дві тисячі членів. Якщо рахувати тих, хто має хоч якесь єврейське коріння, то буде 510 тисяч. 

Ідея повернення Темпля єврейській спільноті досі актуальна. Це був би важливий, хоч і дорогий крок.

– Для громади, якою вона є сьогодні, це суперечливе питання. Як культурний центр — так, а як синагога — неоднозначно… До нас неодноразово звертались із питанням, чи не хочемо ми її забрати. Але "забрати" — не наш підхід. Якщо забирати, то вже робити. А сьогодні ми не маємо можливості проінвестувати в повне її відтворення. Це питання актуальне. Однак не сьогодні, — відповідає пан Мільман. 

Юдейський Темпль на перетині п’яти вулиць знову стоїть на павзі. За склом кіноафіші великими червоними літерами написано КАРАНТИН.

*Авторка висловлює особливу подяку Миколі Кушніру, директорові Чернівецького музею історії та культури євреїв Буковини, за надані історичні матеріали та співпрацю.