Сюжети різдвяних пісень переважно описують народження Христа. Втім у них також йдеться про події, які відбувалися у повсякденному житті, зокрема, національно-визвольну боротьбу.
Роксолана Попелюк
магістр історії, аспірантка Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича, дослідниця проєкту “Жива історія”
До нас дійшло багато артефактів, пов’язаних із Різдвом: листівки, світлини й повстанські колядки. Переважно повстанські різдвяні пісні створювали на мотиви відомих колядок. Вони розповідали про діяльність ОУН та УПА, загибель учасників руху опору та закликали до боротьби.
“Ми ідем до бою, Ісусе рожденний, рятуй нас”
Більшість повстанців були виховані в релігійному середовищі. Різдво мало для них важливе значення.
Під час експедицій до галицьких сіл від учасників ОУН-УПА ми чули розповіді про коляду у виконанні повстанських загонів. На великі релігійні свята облавники посилено стежили за повстанцями сподіваючись, що вони втратять пильність і видадуть себе. Однак партизани все ж знаходили способи і посвяткувати, і залишитися непоміченими.
У деяких повстанських колядках згадано прізвища відомих осіб, які очолювали націоналістичне підпілля, зокрема співали про Степана Бандеру.
Бог народився в місті Вифлиємі, в стаєнци,
З ним веселяться всі українці на земли.
Пішли до неба, щоб життя віддати за народ
І за тих що вмерли в Східній Україні на голод.
Стефан Бандера, хоть і ув’язнений, він верне,
Київ він відбере від катів червоних раз на все.
Задзвонять дзвони, затрублять труби в слушний час,
Ми ідем до бою, Ісусе рожденний, рятуй нас.
Хоть кат червоний рабів помучив, нам вірних, —
40 мільйонів чекає до бою, помститися.
“Ця зірка показує, що на Україні родився Ісус”
Багато таких пісень підпільно співали й у виправних таборах. Це було небезпечно, бо в Радянському Союзі і звичайні колядки забороняли.
Оксана Коваль, яку 13-річною разом із батьками вивезли на спецпоселення до Красноярська, згадувала про святкування Різдва так: “З нами була Мордовія, Молдавія, Естонія, латиші — скільки націй було!.. Зібралися всі, тоді мама показала зірку на сході і сказала: “Шановні мої брати і сестри, от ця зірка показує, що в Україні родився Ісус Христос”. І всі заколядували “Сумний святий вечір”…”.
Відома на Галичині колядка “Сумний святий вечір” стала вже майже народною. Однак вона має автора. Дослідники приписують цей текст референтові пропаганди Карпатського краю ОУН, поетові та публіцисту Михайлові Дяченку (псевдо “Марко Боєслав”).
Колядку виконують на мотив “Нова радість стала”. Написання слів датують першою половиною 1940-х років. Відтоді вона полюбилася людям, її неодноразово переспівували із народними доповненнями. Звучала вона і в Україні, і у віддалених районах Радянського Союзу, куди численними ешелонами везли репресованих.
Сумний Святий вечір в 47-м році
По всій нашій Україні плач на кожному кроці.
Сіли до вечері мати з діточками —
Замість мали вечеряти облилися сльозами.
Сіли до вечері, діти ся мами питають:
"Мамо, мамо, де наш тато? Чом з нами не вечеряє?" —
"А наш тато в далекім Сибірі. Споминає Святий вечір
Й славну нашу Україну...".
“А в Москві червоний Сталін зажурився”
Деякі колядки сатирично розповідали про тодішні історичні події. Колядники ніби насміхалися з ворога — це мало підтримувати повстанський дух.
У колядках розповідали не тільки про локальні події, а й про загальонодержавні. Окремі вдалося зберегти в архіві проєкту “Локальна історія”.
Там у Берліні, там у Берліні весело живеться.
Небо і земля, небо і земля від бомби трясеться.
"Англіки" літають, бомби кидають,
Міста розваляють, з землею мішають —
чудо, чудо виробляють.
А в Москві червоний, а в Москві червоний Сталін зажурився,
Що його виступ, що його виступ на Віслі спинився.
До Рузвельта пише, що він ледве дише:
"Другий фронт давайте, скоро поспішайте, —
мені згинути не дайте".
Рузвельт і Черчилль, Рузвельт і Черчилль досить часу мають,
Сталіну на поміч, Сталіну на поміч щось не поспішають.
Хай Сталін здихає, по волі конає,
Вони щось міркують, щось си комбінують, —
нову мапу вже малюють.
Там на Україні, там на Україні повстання палає,
У бій відважно, у бій відважно в бою виступає.
Вставай, дядьку, з хати!
Но самогонку гнати, на печі лежати, —
Україну здобувати!
“Допоможи, Боже, це все перебути”
Воєнні та післявоєнні лихоліття відображено в піснях, якими люди не лише прославляти народження Ісуса, а й виборювати, вимріювати свою державу. Тиха колядка лунала у криївках, з нею українці долали неволю в далекому Сибіру, її таємно співали в сільській хаті, остерігаючись зрадників.
Покоління повстанців зберегло ці пісні й передало нащадкам. Сподіваємось, що колядки не забудуться, і ви також їх співатимете:
Чи чуєш ти, брате, сумную новину?
Закували у кайдани нашу неньку Україну.
В кайдани закули, в тюрми посадили,
Всіх невинних тисячами в земленьку зложили.
Допоможи, Боже, це все перебути,
Нашій неньці Україні воленьку здобути.
Бо ми — українці, це — наша держава,
Сардак, кожух, чорна шапка, синьо-жовта фана;
Сталося велике чудо серед нас,
Народився в Вифлиємі Христос-Спас.
Знищить всі окови,
Прийде час обнови і мир буде на Землі.
Як зійшло спасення світу в яскині,
Так зійде зоря обнови у Вкраїні.
Гляне нам ще сонце
У наше віконце — Україну осіни.
І ми, діти-українці, ликуймо,
Рождество Христове святкуймо.
Честь Божій дитині
Слава Україні!
Рідним нивам і степам!