"Батько наш — Бандера!"

Символічною є дата народження Провідника — першого дня нового року. Для українців цей період тісно пов’язаний із колядуванням. З різдвяними віншуваннями обходили двори господарів не лише традиційні гурти, а й колядники "на церкву", "Просвіту", "Рідну школу". Саме в їхньому репертуарі виникали нові патріотичні твори із проханням до новонародженого Ісуса дарувати Україні волю. У повоєнні часи в колядках, які поширювали вже нелегально, з’явились згадки про полеглих героїв чи засланих до Сибіру земляків.

Наприклад, у відомій на заході України колядці "Христос родився в місті Вефлиємі" (або "Бог народився в місті Вефлиємі") після згадок про голод та важкі кайдани йде головне повідомлення про Степана Бандеру та Бога-покровителя:

В одному з варіантів колядки "Нова радість стала" Бандера просить допомоги в Ісуса Христа: "Поможи ми сю комуну вигнати із краю". Як бачимо, образ Провідника перебуває у тісній залежності з образом Господа чи Божого Сина. До них звернені людські молитви. До прикладу, у колядці "По всьому світу йде добра новина" Бандеру оспівано як посланця Господа:

Як слушно зауважив дослідник повстанських колядок Ростислав Крамар, українці ототожнювали ім’я видатного політичного діяча зі сподіваннями довгожданої волі. Треба додати, що як у колядках господар зображений головою роду, так "Бандера-тато" та "Бандера — посланець Господа" символізує ідеал народного оборонця та спасителя.

Пісні-хроніки, або ж пісні-новини, з’являлися внаслідок деяких трагічних подій. Тому можемо більш-менш точно визначити час їхнього виникнення. Однією з перших зафіксованих пісень-хронік зі згадкою про Бандеру є "Тридцять сьомий (варіант — "Тридцять п’ятий") рік минає". Твір розповідає про 12 українських героїв, яких засудили "у Львові (чи "у Варшаві") в трибуналі". Серед них "перший герой — це Бандера, другий — Лебедь зветься", а також дівчата — "Назарівна і Гнатівна", тобто Катерина Зарицька та Дарія Гнатківська.

Пісня відображає дві резонансні події — Варшавський (1935–1936) та Львівський (1936) судові процеси над членами ОУН. Запам’яталися вони гідною поведінкою всіх підсудних. Зокрема, тверда позиція молодого Крайового провідника ОУН Бандери дуже зміцнила його авторитет серед народу.

Дослідник повстанського руху Євген Луньо записав на Яворівщині пізніший варіант "Сорок п’ятий рік минає". Там ці судові процеси набули узагальненого трактування, а факти із життя Бандери та Лебедя приправлені вимислом: що "у першу нічку воба повтікали" з польської в’язниці. 

Згадка про Бандеру є і в поширеній пісні-хроніці «Як"Лопатинський" з-за кордону». У ній йдеться про бій із чекістами-прикордонниками і трагічну загибель на початку 1940 року Володимира Тимчія-"Лопатинського", на той час Крайового провідника ОУН:

Тут Провідника зображено вдумливим керівником. Водночас народ вдавався і до художнього вимислу, змальовуючи Бандеру в ролі полководця: "Як нарід наш ставав до бою, як вів у бій полки Степан".

Видавати бажане за дійсне і поєднувати різні події — поширений в усній народній творчості засіб ідеалізації образу. «Коли Бандері сповістили, що "Лопатинського" нема, / Він дав наказ, щоби створили Вкраїнську армію УПА», — йдеться в пісні. У такому трактуванні загибель героя не є марною і створення УПА — мотивоване. Отож у піснях-хроніках 1930–1940-х років молодий Степан Бандера постає не лише як побіжно згадана реальна особа, а вже як народнопоетичний образ.

Від 1940-х виник новий пласт українського фольклору — повстанські пісні періоду ОУН–УПА, а згодом і пізніші патріотичні пісні, складені у схожій стилістиці. Їх об’єднує образ України та мотив її визволення. У найповнішій збірці "Пісні УПА", виданій 1996 року, вміщено 604 твори. Там порівняно небагато згадок імен героїв. Перше місце за частотністю вживання посідає Степан Бандера — 31 пісня. Для порівняння: Чупринка — у 14 піснях, Коновалець — у 10, Петлюра — у 7, Мазепа, Білас, Данилишин, "Лопатинський" — у 5.

Проте Євген Луньо на теренах рідної йому Яворівщини виявив ще шість пісень із згадкою про Бандеру, незафіксованих у цьому збірнику. На його думку, це означає, що видання "Пісні УПА" далеко не повне. Ймовірно, що після виходу збірника такі пісні були ще у процесі активного творення.

Степан Бандера в повстанських піснях змальований передусім як провідник народу у збройній боротьбі за незалежну Україну. Наприклад, "Попереду їде провідник Бандера", "Хай живе Бандера, провідник народу", "Степан Бандера в бій нас поведе", "Фронтом, фронтом по Кавказ друг Бандера веде нас", "До перемоги і до слави тебе Бандера поведе" тощо.

В інших зразках згадка про Бандеру  здебільшого пов’язана з певним сюжетом. Наприклад, Бандера за кордоном закликає до створення армії: «Почув голос сам Бандера в далекім краї, / Крикнув: "Алярм, хлопці мої, збирайте сотні!"». Сам вибирає хлопців до війська: "Ой на горі, на високій, два дуби тоненькі, / Там Бандера вибирає хлопців молоденьких". Зустрічається з повстанцями в лісі: "Там за лісом сонце сходить, / Друг Бандера йде до нас". Такі сюжети позначені художнім домислом задля того, щоби надати образові Провідника рис народного улюбленця, близького до простих людей. У пісні "Нумо до зброї" натрапляємо на зіставлення Бандери з Петлюрою: "З нами Бандера — Петлюра новий!".

Врешті ім’я Бандери звучить і на означення самих повстанців: "Йдуть повстанці переможно, це Бандерові орли". Отже, у повстанській пісенності Степан Бандера — герой та образ-символ збройної боротьби за визволення України. Він має попередника — Петлюру — та послідовників — "Бандерових орлів", є ідейним дороговказом у майбутнє.

У 1990-х роках повстанські пісні вийшли із підпілля, ставали частиною української етнокультури. Виникали й нові мотиви уславлення Степана Бандери, який тепер є уособленням усіх героїв та всієї епохи боротьби за незалежність України:

Упродовж багатьох років радянська влада робила все, щоби дискредитувати українську національно-визвольну ідею і демонізувати ім’я Степана Бандери та його прихильників. Однак це спричиняло несприйняття та спротив. Опозиційними до радянської псевдокультури були й довоєнні традиції львівського батярства, що у другій половині ХХ століття вплелися у модну рок-н-рольну культуру. Такий стиль у Львові культивували, зокрема, хіпі-формація "Вуйки" у 1960-х роках та панк-рок-гурт "Брати Гадюкіни", які сформувалися 1988 року.

У 1991 році "Гади" випустити альбом із промовистою назвою "Ми — хлопці з Бандерштадту". Там в однойменній пісні Сергія Кузьмінського на батярський лад звучить ідея повстанської спадкоємности. Герої, виховані в галицьких традиціях, дають свою відповідь більшовицьким штампам:

Неологізм "Бандерштадт" походить від прізвища Бандери та німецького слова stadt — місто. Спочатку він увійшов у масову свідомість українців як маркер Львова. Згодом назва поширилася на Західну Україну, а далі — й на всю Україну. Великою мірою це відбулось завдяки музичному фестивалю "Бандерштат", що від 2007 року є наймасштабнішим заходом патріотичного спрямування в Україні.

Мотив продовження повстанської боротьби в нових умовах звучить у багатьох піснях молодіжного середовища. До прикладу, серед студентства й особливо серед пластунів 1990-х набула популярности пісня "Бандьори" як відповідь на більшовицький міт про "кровожерливих бандьор":

Такі самі настрої у стилі "чорного гумору" з мотивом "бий москалів" відображає й переспів популярної "Черемшини": "Знов Степана голос чути в лісі, / Кулемети заховали в стрісі". А також авторські пісні-переробки, як-то "Ах, Бандеро" в Ореста Лютого. Можна навіть казати про творення цілого пласта таких сатирично-іронічних пісень. Наприклад, "Бий москаля, складайте трупи" на мотив пластунської пісні "Бий барабан".

Уже в умовах незалежної України зростає молодь, для якої Степан Бандера — це герой-легенда, що є протестом тоталітарній системі. У відповідь на довголітні зневажання "бандерівців" радянською та пострадянською владами молодь починає пишатися своїм кровним зв’язком із минулим поколінням борців за Україну. Тому з’являється нове, досі не знане трактування Степана Бандери як батька.

У 1998 році дослідник Григорій Дем’ян зафіксував такий образ у пісні від 19-річної мешканки села Старий Угринів:

Образ Бандери-батька виразно виринає вже у фольклорі ХХI століття. Після Майдану 2004 року й особливо після святкування 100-річчя Провідника він стає популярним на теренах усієї України. Помітну роль у цьому процесі відіграв президент (2005–2010) Віктор Ющенко, який 2010 року присвоїв Бандері звання Героя України. Пристрасті довкола скасування цього указу із приходом до влади Януковича лише посприяли народній творчості. До прикладу, багатотисячні лави фанів із різних футбольних клубів обрали собі єдину патріотичну пісню-кричалку, де "батько — Бандера" і "Україна — ненька" постали як центральні цінності сучасних українців:

Мотив "Бандера ще прийде" тут символізує не лише сподівання особистості-месії, але й пошук ідеї, яка об’єднає всіх українців сходу та заходу, і формування їхньої самоідентичности. У цьому тексті одразу й озвучена основна цінність — це Україна, яку потрібно пильно стерегти й захищати від її одвічного ворога — москаля.

Під час Революції Гідности та з початком російсько-української війни гостро постала потреба захищати Україну. Бандера поряд із національними символами став опорою для відчайдушних патріотів Харкова, Одеси та інших міст півдня та сходу. Без пісень-гасел про "жовто-блакитні наші прапори, ми непереможні, шаблі догори" та "Батько Бандера ще до нас прийде" не обходилася жодна патріотична акція. Без цих текстів-кричалок на стадіонах не відбувався жодний футбольний матч.

Цікаво, що в середовищі ультрас творчість буйно розвивалась: Бандера поставав в опозиції до Путіна. До того ж Бандера — у шанобливій ролі батька, тоді як Путін — в огидно-принизливій нецензурній формі: «Бандера, Бандера-папа, в жопу ви..али Путіна-кацапа". Пісня ультрас "Батько Бандера ще до нас прийде" поширилася й на Збройні Сили України.

Із праворадикальних середовищ, які під час війни стали пліч-о-пліч із ЗСУ, звучать пісенні гасла: "Ми — нащадки козаків і упівських вояків! Червоно-чорний прапор наш, Кремль візьмем на абордаж! Путіна візьмем на вила, українці разом — сила", "А ми, бандерівці, моторні хлопці, за заповітом ми — всі його діти", "Батько наш — Бандера, мати — Україна, вороги всі наші стануть на коліна" тощо.

Усі зазначені вище тексти побутували здебільшого серед пасіонарної частини українських патріотів, які послідовно виявляли свою активну громадянську позицію.

У таких передумовах українське суспільство сколихнула нова пісня "Батько наш — Бандера". Її текст і відеозаписи були вже відомі від 2019 року, передусім у виконанні гурту "Пентархія". У жовтні 2021-го пісню неочікувано підхопили українські школярі й поширили в мережі ТікТок. Після цього миттєво з’явилась істерична реакція московських пропагандистів, які сприйняли вчинок українських школярів як нахабний вияв "нацистсько-бандерівського" виховання.  

У відповідь за лічені дні "Батько наш — Бандера" зазвучав від дитсадків і шкіл, місцевих територіальних громад, найрізноманітніших музичних колективів до Збройних Сил України та Верховної Ради. Відеозаписи з виконанням цієї пісні люди масово почали викладати в соцмережі. Така патріотична раптівка набула досі не бачених масштабів. Крім охоплення найширших соціальних верств та вікових груп, вона об’єднала українців сходу і заходу України, а також закордоння.

У цій пісні головною є перша строфа:

Як виявилося, це саме і є ідеальна поетична формула, яка узагальнила весь попередньо набутий досвід повстанської пісенности та надала творові сучасного актуального звучання.

Можна припустити, що причиною мегапопулярности цього твору є зрілість українського суспільства — у його готовності захищати Україну збройним шляхом і передусім власними силами, як заповідав Степан Бандера. А детонатором вибуху в соцмережах стала панічна реакція ворогів, що лише роздмухала багаття колективного спротиву. Отож пісня "Батько наш — Бандера" повинна була з’явитися.

Так образ Степана Бандери в пісенному фольклорі простежуємо упродовж 80-ти років із постійним розширенням символічних значень. Він незмінно пов’язаний з Україною, ідеєю оброни її державности. Тому доки Україна потребуватиме захисту, доти актуальним буде поетичний образ Степана Бандери в контексті повстанської традиції.