"Банка" на зброю: Як українці стають "Зброєносцями" та змінюють перебіг війни

«Для мене найбільшою мотивацією є мої друзі та знайомі, які пішли до війська. Та й загалом — всі наші захисники і захисниці, їхні життєві історії, — каже  Христина Бойко, комунікаційна консультантка та продюсерка, одна з тих, хто послідовно підтримує проєкт "Зброєносці". — Я дивлюся  й читаю багато різного контенту про військових. Мене це дуже надихає: я захоплююся цими людьми і розумію, що моє життя є таким, як зараз, саме завдяки тому, що хтось на фронті захищає мене і боронить Україну».

Христина підтримує ЗСУ від початку війни, з 2014 року. На свій перший збір, оголошений 10 років тому, їй вдалося залучити близько 5 тисяч гривень, які вона з друзями тоді вклала в розвідувальні безпілотники для війська. Дівчина брала участь у неформальному об’єднанні "Аеророзвідка Львів", яке виготовляло розвідувальні БпЛА: "Ми з друзями самі складали безпілотники-літачки та збирали на це кошти. Тоді дронів-квадрокоптерів для аеророзвідки майже не було, і ми на базі гуртка авіамоделювання робили літаки з пінопласту, який обклеювали папером та плівкою, додавали дерев'яні елементи, монтували туди відеокамери", — пригадує Христина.

Часи змінилися, як і потреби армії: тож тепер Христина Бойко збирає суттєво більші суми для свого брата та друзів, які зараз у війську, акумулюючи кілька тисяч своїх підписників у соцмережах.

«Лише за за 2024 рік вдалося зібрати трохи більше шести мільйонів гривень. Власне, збір для "Повернись живим" теж є частиною цієї суми. Я постійно підтримую проєкти цього фонду та маю місячну "підписку" на нього. Я — львів'янка, хоча наразі живу в Києві, й багато співпрацюю з Львівською міською радою. І тому, коли побачила повідомлення про "Зброєносців", спільний проєкт "Повернись живим" та нашої міськради — перше відчуття було: Вау, клас! Ще одним аргументом долучитися стала можливість відкривати на цей та інші збори фонду власні допоміжні збори-"банки"».

Христина каже, що індивідуальний збір на проєкт — це поле для креативу. Навіть маючи невелику аудиторію, ти можеш мотивувати її долучитися, пропонуючи символічні призи, вигадуючи майстер-класи та інші активності, чи навіть ділитися музикою чи фільмами, які тобі до душі. Що ж до участі саме у "Зброєносцях", то для дівчини це стало глибоко особистою історією:

"Ти або у війську, або для війська. Тож поки я не в Силах оборони, стараюся підтримувати ЗСУ донатами та зборами. Мій брат, чоловік, багато моїх друзів та колег у війську. Відповідно я розумію: чим скоріше збір закриється, тим швидше вся необхідна зброя і допомога надійде до підрозділів. І тому намагаюся використовувати свій ресурс на максимум, щоб підтримати Сили оборони України".

У всіх ініціативах спільної допомоги війську є головний наріжний камінь, без якого нічого не збудуєш. Це — довіра, каже Катерина Корнєва, пояснюючи свою мотивацію долучитися до "Зброєносців":

«Перше, що мене спонукало — це тотальна довіра, адже звітність "Повернись живим" є зразковою. Друге — мені імпонує те, як команда фонду знаходить все нові способи залучати людей. Пам’ятаю, як закривали потреби ТрО, і я ходила на сторінку проєкту, щоб округляти суми моїм улюбленим містам...»

<p>Катерина Корнєва</p>

"Тил найсміливішого у світі війська", — так підписує Катерина свої сторінки у соцмережах. На її Instagram — світлини з мандрівок та селфі, а ще — збори на РЕБ, фото руйнувань від російських ракетних ударів та дописи на підтримку полонених азовців. Серед нещодавніх дописів — і збір на "Зброєносців".

«Я стежу за "Повернись живим" з часів передачі ними на фронт перших броніків, — пригадує Катерина. — Тож і цю ініціативу побачила, ймовірно, десь тут, на "соцмережжанщині"».

Катерина добре запам’ятала початок бойових дій на Сході у 2014-му:  її друг тоді відклав усі свої плани, аби взяти до рук зброю та невдовзі опинитися в окопах біля Волновахи.

«Льошо, якщо ти читатимеш це: я шалено тобою пишаюся! Тоді зродилось усвідомлення, що це не "чиясь історія" на прикордонні, а наша спільна боротьба. Але водночас мені соромно й боляче, що тоді я не була настільки залучена до допомоги ЗСУ, як із початком повномасштабного вторгнення. Втім помилки засвоєно», — каже Катерина Корнєва.

Нині вона на регулярній основі відкриває допоміжні "банки" для важливих проєктів та сама волонтерить і долучається до акцій з підтримки полонених, коли має можливість. Щоразу, допомагаючи війську, Катерина бачить перед собою обличчя друзів, які зараз там, на Сході:

"Коли прийде час відповісти собі, чи зробила я достатньо — я хочу, аби відповідь була ствердною. Я хочу, щоб мої друзі повернулися додому. Хочу пити чай зі своїм дорогим Антоном, який захищає нас просто зараз. Хочу ще не раз поїхати на відбудову з Романом, який захищає нас просто зараз. Хочу, як колись, знову піти в гори з групою Віталія, який захищає нас просто зараз... А для цього мені треба, щоб пацани, буквально, повернулися живими. І вам це теж потрібно! Бо у кожного є хтось на фронті, хто захищає нас просто зараз", — каже Катерина Корнєва. І закликає усіх донатити перевіреним фондам з репутацією: таким, як "Повернись живим".

Про це каже і пише в себе в соцмережах Ростислав Дудинець — активіст "Пласту" та один з топових прихильників збору "Зброєносці". Тому, вважає хлопець, саме українці можуть і повинні бути тією рушійною силою, яка підтримує ЗСУ.

<p>Ростислав Дудинець</p>

Ростислав і сам є прикладом цього: став одним зі "зброєносців" одразу ж, коли побачив збір на зброю в соцмережах "Повернись живим" та на банерах у Львові. 21 листопада 2024 року він запостив світлину зі своєю карткою "зброєносця" та закликав усіх долучатися до збору на зброю, дрони, транспорт та РЕБ для чотирьох бригад.

Хлопець пригадує, що почав донатити на військо ще старшокласником, за добу до повномасштабного вторгнення Росії:

«23 лютого 2022 року після останнього уроку я відкрив гугл і там була новина, що українці вже кілька днів поспіль встановлюють нові рекорди з донатів. Подумав: чому б і мені не долучитися до цього рекорду? Пізніше відкрив для себе такі спільноти, як "УкрТві"та "Право на Поплаву"».

Ростислав чітко окреслює, чим його зацікавили саме "Зброєносці": «Мої донати перетворюються на зброю та необхідне обладнання для конкретних підрозділів. І неймовірно приємно потім бачити фотографії військових, які показують, що використовують цей міномет чи гранатомет із позначкою "Зброєносці". Тоді відчуваєш себе частиною спільної справи! Саме зібрана тобою сума змогла допомогти».

Такої думки дотримується Андріяна Мазан. Вона народилася в селі на Львівщині, здобула освіту і живе у Львові. Використовує  кожну нагоду для того, щоб подорожувати світом. Попри відстані та різницю часових поясів, Андріяна завжди залишається максимально залученою в допомогу українському війську.

«Я відкрила свою першу "банку" на 5 000 гривень і переймалася, що не зможу зібрати навіть цю суму. Але завдяки друзям і підписникам, я змогла закрити її швидше, ніж очікувала», — розповідає Андріяна про результати свого першого допоміжного збору.

Дівчина пригадує, як у перші дні повномасштабного вторгнення, приїхавши зі Львова до свого села, пережила кілька днів страху та невизначеності. А потім почала діяти:

"Я зрозуміла, що хочу долучитися до підтримки війська не лише донатами (хоч це надзвичайно важливо!). Побачила повідомлення про термінову потребу в турнікетах. Тоді їх було майже неможливо знайти в аптеках, тож я почала шукати варіанти закупівлі за кордоном, способи оплати та доставки... Цей момент закарбувався в памʼяті й дав поштовх до подальшої діяльності".

Ставши однією зі "Зброєносців", дівчина переконалася: навіть невеликі збори можуть мати величезний вплив на масштабування підтримки Сил оборони України: «Головне — не боятися. Не треба соромитися відкривати збори, просити про донати або репости. Ми нічим тут не ризикуємо, натомість можемо зробити щось справді важливе. А прозорість процесу гарантує фонд "Повернись живим" — уся звітність доступна на його сайті. Я вже хочу відкрити свою другу "банку" для підтримки проєкту. Бо навіть найменша сума, яка перетворилася на обладнання та зброю, рятує життя наших воїнів та наближає перемогу».

Ігор, хлопець Богдани Стасинець,  — пішов до війська добровольцем і зараз боронить Україну на одному з найгарячіших напрямків. Тому допомога війську стала для дівчини абсолютним пріоритетом, адже йдеться і про підтримку її коханого.

Богдана працює операційною менеджеркою в одному з брендів одягу. На її сторінці в Instagram — дописи про збори та українські прапори над руїнами прифронтових сіл і містечок. А ще — її селфі з хлопцем та його фото з котом, врятованим з фронту. Зараз Богдана та її смугастий друг разом сумують, чекаючи Ігоря вдома.

"Повномасштабка" застала Богдану в Польщі, й вона стала опікуватися передачею гуманітарної допомоги в Україну від своїх знайомих з ЄС. Найбільше вона хотіла допомагати саме Силам оборони, але спершу не була впевнена у своїх силах:

«Мене мучили страх та сумніви, що не впораюсь, що не компетентна. Що час іде, і є люди, які дедалі ефективніші у волонтерстві, а я створюватиму лише проблеми... Думаю, багато кому знайомі ці відчуття. Але якось захотіла відкрити збір на дрон-"мавік" для мого близького друга до свого дня народження, а також — збір на "Вовків Да Вінчі". І була приємно вражена активністю мого кола знайомих. Сумніви розвіялись, я стала відчувати свою залученість. Сподіваюся, далі буде більше», — посміхається дівчина.

Коли Богдана дізналася про "Зброєносців", вона вже не сумнівалася — все вийде!

«Оскільки я час від часу відкриваю невеличкі збори на допомогу війську, то не вагаючись вирішила долучитись до цього проєкту "Повернись живим", бо це мій улюблений фонд, якому я неймовірно довіряю, — зізнається Богдана Стасинець. — У фонду прекрасна прозора звітність, а його збори — це один з дуже простих і ефективних способів не просто допомогти війську, а й врятувати нас від російської окупації. Бо великий результат складається з сотень маленьких результатів».