Село Поляна заховалось у ласкавих хвилях пагорбів Львівського Опілля. У селі майже карпатське повітря – настільки, що тут, зовсім неподалік Львова, навіть є свій невеличкий витяг і взимку можна кататися з пологої гірки. Для дітей та новачків – саме те, що треба.
Богдан Волошин
публіцист
І, як кожне галицьке село, Поляна має свою родзинку. На високому пагорбі, обабіч центральної вулиці, височіє цікавезна церква Івана Златоуста, зведена у 1770–х роках. Цікава вона тим, що дуже схожа на костел. Висока вишукана сиґнатурка на даху, кам’яні фіґури святих у нішах, високі вікна, вежа при бабинці, яку здається так і не вивершили – усе дуже незвично для сільської церкви ще й у невеличкому селі далеко від гостинців і міст. І виглядає вона якось дуже по–європейськи, наче дивом перенесена до нас із західних країв.
Ще одна дивовижа полянської церкви – пречудова дзвіниця з тесаного каменю, яка служить і брамою. На ній навіть дзвони збереглися!
Довкола храму знаходиться старовинний цвинтар із давніми пам’ятниками. Він оточує церкву, яка стоїть на сторожі спокою спочилих у полянській землі.
Цікаво, що з початку ХІХ–го століття приміщення храму використовували для нужд парафіяльної школи. Вже у ХХ–му церква тривалий час була зачиненою. Але нині відреставрована святиня знову приймає вірян.