Вовків: Contra spem spero... Золота галицька провінція
12:16, 19 липня 2021
Усього якихось 20 кілометрів від Львова їзди доброю гладкою дорогою і опиняєшся в мальовничій місцині понад річкою Зуброю, що струменіє поміж хвилястими пагорбами. Завше, коли приїжджаю у невеличкий Вовків, душа водночас тішиться і печалиться. Тішиться, бо у старовинному селі, знаному ще з 1398-го року, з далеких княжих часів можна побачити взірцевий приклад реставрації старовинного храму
Завдяки надзвичайним зусиллям місцевого священика, вовківчан і добродійників дерев’яній церкві Введення Пресвятої Богородиці (1702 р.) повернули давній вигляд, знявши бляшане покриття, натомість накривши храм ґонтом. Поруч плебанія, в якій народився видатний український художник та письменник Кирило Устиянович – нині тут дуже затишний домашній музей. У Вовків пішки зі Львова часто навідувався Іван Франко.
А зовсім неподалік, на протилежному пагорбі у тіні товстезних лип ховає понівечене тіло ще одна дивовижна пам’ятка – костел святої Марії Маґдалини, збудований у міжвоєнний період в стилі ар–деко знаним архітектором Броніславом Віктором. Храм, вірніше його понівечені стіни, досі вражають величчю і гармонією.
Недавно побував у його спорожнілому череві і серце стислось від суму – з останніх відвідин побільшала діра у склепінні, даху майже немає, посеред вівтарної частини насипана величезна купа цегли... Щоразу, навідуючись у Вовків, плекаю в душі надію, що станеться диво і красиве творіння рук людських постане з попелу як Фенікс, отримає нове життя. Але, на жаль, реальність невблаганна. Час і людська байдужість потроху вигризають в старому костелі незагоєні рани.
І все ж я сподіваюсь, що знайдуться небайдужі, яким вдасться створити диво і храм оживе. Contra spem spero...
