Весна народів. Галина Пагутяк

Економічне руйнування супроводжувалося розквітом РПЦ на території України, новою русифікацією,  тепер прикриваючись  релігійною терпимістю та мовною коректністю, що оголосили європейськими цінностями. То був чистісінький шантаж: без толерантності до  колишніх колонізаторів вас ніхто не захоче у Європі. Тим часом, тисячі і тисячі агентів ФСБ  вклинювалися у всі сфери українського буття — від владних до культурних. Тому виправа московських загарбників 24 лютого 2022 року видавалася їм легкою прогулянкою. Все було готове. Україна як стигле яблуко мала впасти до ніг визволителів від "нацизму". 

За рік до війни в Бориславі мені називали ледь не прізвища місцевих посадовців, що працювали на Москву. Це було нереальне почуття, яке могло викликати відчай у будь-кого, якби ми не пережили Майдан 2014 років, що довів спроможність українців чинити опір і оздоровив суспільство, відділивши патріотів від охлосу.

Весна народів 1848 року охопила всю Європу, але й вона лише частково пошкодила фундаменти старого світу, заснованому на абсолютизмі й колоніальній залежності. Без цих європейських національно-визвольних змагань галицькі українці не змогли б позбутися панщини і не здобули б прав, що дозволяли їм вести власну культурну та просвітницьку політику. Тому вони й не виступили разом із поляками та угорцями проти Австрійської імперії, бо незалежність держави неможлива без національного звільнення й деколонізації. Російська імперія з її поневоленими народами, що мовчали "на всіх язиках", залишалася осторонь до 1917 року.

Але той монстр, що постав на її руїнах, за винятком країн Балтії, досі тримає в клітці  десятки народів, що фактично вже розчинилися в кислоті "русского міра". Українці від лютого минулого року чекають на весняне пробудження татар, башкирів, чеченців, дагестанців, удмуртів, якутів, але на  тих теренах панує мертва тиша, хоча вся друга армія світу  по-дурному гине на клаптику української землі під Бахмутом. А мільйони українців, нащадків виселених "куркулів", репресованих, чи просто заробітчани, де їх голоси? Де їхня допомога? Чи хтось із них приїхав захищати землю предків? Не видно і не чути. Якщо вони й повертаються, то для того, щоби скидати бомби на українські міста і села.

Весни народів не буде. Принаймні сьогоріч. Національне відродження і усвідомлення ідентичності програє підкупу політичних та культурних колоніальних еліт. І як би ми не бурчали на Західну Європу, чия еліта теж частково підкуплена Кремлем, народи, що живуть зараз там, пам’ятають свою Весну 1848 року і підтримують нас, помолодшавши на сто років. Навіть більше, вона також прийшла до них і пробудила від статусно- споживацької сплячки, змусила озирнутися і побачити те, на що вони не звертали увагу: чи таке вже безпечне і комфортне їхнє життя, і чи такі вже абсолютні їхні цінності?

Сучасним українцям дуже шкодить те, що вони не знають власної історії. Наприклад, того, що у 1848 році існував проєкт надання Східній Галичині  національно-культурної автономії, який висунула Головна Руська Рада. Але він не був реалізований. Імперія вистояла цього разу. І що перший Майдан був у березні 1848 року саме у Львові і так налякав австрійську владу, що вона скасувала панщину на 5 місяців раніше. Що Головна Руська Рада затвердила українським прапором синьо-жовтий, а гербом — лева на піднятих лапах. Що перший український часопис "Зоря Галицька" проіснував 10 років, доки його не знищило москвофільство, агентів якого щедро фінансувала Російська імперія, і рудименти якого залишились досі. Згадаймо лише на перший погляд невинну акцію львівської інтелігенції у 2014 році "Львов говоріт по русскі". Вона вартує того, щоб  згадати про неї в майбутніх шкільних підручниках як відрижку москвофілів.

Хочеться мати справжню весну, а не календарну.