Прокочувались українськими землями хвилі воєн не раз, і не два, залишаючи рвані стигми шанців, бункерів і численні цвинтарі знаних і забутих вояків... Часом натрапляєш на цілком екзотичні меморіали, де поховані загиблі з далеких країв.
Богдан Волошин
публіцист
Днями мав змогу навідатись на цікавезний цвинтар у селі Лопушня, що на межі Франківщини і Тернопілля. Понад сотню літ тому 40-тисячний турецький армійський корпус на цих галицьких горбах рубався із царською руснею. Турецькі жовніри бились дуже хоробро і багацько з них склали свої голови в краї, де й були поховані.
Тутешній люд пам’ятав про них. Та лиш кілька літ тому завдяки турецькій амбасаді в Україні та уряду Туреччини поховання в Лопушні відновили і довели до ладу. Тут поховано близько 200 жовнірів.
Меморіал виглядає цілком фантастично серед м’яких опільських пагорбів і ошатних галицьких садиб. Правдива атракція. У сусідньому селі теж є великий турецький цвинтар, де поховано багато турецьких офіцерів, серед яких є навіть могила генерала. Принаймні так кажуть.
Нинішня війна з руснею якось дуже загострює погляд на подібні місця пам’яті. Цікаво, що пліч-о-пліч з турками бились українські січовики, що займали позиції ближче до Бережан.