Бойківські дерев’яні церкви – це завше неймовірна гармонія, вишуканість і правдива насолода від побаченого. А як вони чудово вписані в гористі краєвиди Бойківщини! Скільки не подорожую цим краєм – завше милуюся творіннями геніальних бойківських майстрів, які звели ці чудові храми.
Богдан Волошин
публіцист
Якось взимку побував у старовинному бойківському селі Тухолька у Східних Бескидах. Якщо збочити з гостинця, що провадить на Закарпаття, то на невеликому хребетику можна побачити пречудову церковцю, що пишається на всі гори. Це храм Успіння Пресвятої Богородиці, зведений 1858–му році на місці давнішої церкви, що згоріла.
От є такі пам’ятки, які не просто обсервуєш, а щиро насолоджуєшся, оглядаючи їх з усіх боків. А ще дуже кортить побачити їх в усі пори року, щоб отримати найбільше задоволення.
Відомо, що святиню збудував майстер із сусіднього села Плав’є. На жаль, імені його історія не зберегла. Це так сумно, що ми не зберігаємо і не шануємо своїх будівничих, які залишили нам пречудову спадщину. Скільки їх – нешанованих по всій Україні...
Цікаво, що в Музеї народної архітектури та побуту в Шевченківському гаю у Львові експонується бойківська хата із Тухольки, побудована у1909-1910 роках. Бойки в усі часи славились вмінням працювати з деревом. Уміють і нині – на протилежній від Успенської церкви горі тутешній люд 2015-му році збудував це одну дерев’яну церкву – її освячено на честь святого мученика Йосафата.