Майже кожне галицьке село чи містечко може похвалитись межовими хрестами і пам’ятками на честь знесення кріпацтва. З ними за совітів боролись – розбивали і нищили. Та все ж в багатьох місцях, завдяки спротиву громади, вони збереглись, а деякі відновлені вже у наш час
Богдан Волошин
публіцист
Така ж доля чекала й на скульптури святих, Богоматері та розп’яття біля крамів. Якщо вони не потрапляли в список пам’ятників культури – були цілком приречені. Особливо десь на заґумінках, поміж полями і на околицях сіл та міст.
Яке ж було моє здивування, коли між підльвівськими селами Глуховичі та Дмитровичі, побачив чудово збережену поліхромну скульптуру Богоматері на високому постаменті! Чарівна пам’ятка з ХYІІІ століття. Дату точніше розібрати не вдалось – лише перші цифри 17... рік.
Фіґура поліхромна, очевидно фарба поновлювалась, бо надто яскрава.
Тут Матір Божа трохи схожа на смутну селянку, що зажурилась над долею свого сина. Класичний сюжет із місцевим колоритом.
І місце вибрано надзвичайно вдало – обабіч тракту, на невисокому узгірку. Пам’ятку “стережуть” три міцні дуби, що ховають скульптуру від нескропних поглядів подорожніх. Добре стережуть, бо вона дотривала крізь віки.