Різдво — смерть — Різдво. Віталій Ляска
13:39, 26 грудня 2023
"Була би моя воля, то нехай би хтось із
можновладців оголосив,
що цього року Різдва не святкуватимуть"
Із листа німецького капітана Рудольфа Біндінґа батькові, 20 грудня 1914 року, Фландрія
Року 1914 Різдво було в усіх на вустах ще задовго до 25 грудня. Свято, яке стало найбільшим часовим рубіконом в історії людства, мало покласти край війні, яка тільки-но ширилася. На початку серпня у тавернах Лондона звучали радісні сподівання, що військові повернуться додому на Різдво. Їм вторували за гальбами пива в пабах Мюнхена, бо ж кайзер Вільгельм пообіцяв блискавичну перемогу ще до того, як із дерев опаде листя. "Все закінчиться до Різдва" — так втокмачували шістдесятьом мільйонам вояків, які потрапили на фронти Першої світової. Це, як і багато з того, що вони чули про цю війну, було брехнею. Принаймні мільйон із них не дожив до першого воєнного Різдва. У часі нашої Великої війни нам також медословили про два-три тижні та Крим до кінця весни чи року. Що ж тут казати, якщо навіть високоповажне видання The Times у жовтні 2022-го оптимістично припускало, що Ukraine war could be over by Christmas. І ось напередодні Різдва 2023-го ми шубовснули в ополонку 1915-го чи 1916-го, коли фронт не рухався роками, а доля війни вирішувалася не лише в битвах.
Про те, як українці святкували Різдво у часі воєн та поневірянь читайте у новому випуску журналу "Локальна історія".
Замовити можна тут
Війни не припиняються на Різдво. Хоча нас довго змушували вірити у протилежне. Знамениті пісні Christmas in The Trenches Джона Маккатчена, Pipes of Peace Пола Маккартні та уже класичний фільм Joyeux Noël Крістіана Каріона засвідчували тріумф світла над темрявою. З’явилися навіть зворушливі міти про гру у футбол між окопами. І марно скептики (чи реалісти?) вважали, що невідкладне завдання у часі короткотривалого перемир’я — позбирати мертвих побратимів, тіла яких тижнями гнили на нічийній землі. Однак дедалі дужча комерціалізація Різдва внесла спорадичні випадки тиші та начебто братання у ледь не канон відзначення Різдва на фронті. Та принцип "живи та дай жити іншим", який на основі цих подій сформулював історик Тоні Ешворт, довго не протримався. Вояки Першої світової війни, які на Різдво 1914-го спільно славили народження Христа, наступні 1567 днів люто вбивали одні одних. У 1915 році вже ніякого перемир’я не було. У 1916 році окопи на європейських фронтах заповнено отруйним газом. До Різдва 1918-го жертвами війни стали шістнадцять мільйонів людей. Про шість днів Різдва між 1939-м та 1945 роком і говорити не доводиться.
Війни навісніють на Різдво. Не заглиблюючись у надто давні часи, згадується знаменитий перехід Вашингтона через заледенілу річку Делавер проти ночі 26 грудня 1776 року, який став поворотним моментом в американській війні за незалежність. 24 грудня 1914 року — внаслідок німецького авіанальоту — ворожа бомба вперше впала на британську землю. Наприкінці грудня 1916-го кільканадцять тисяч вояків російської армії загинули в невдалому штурмі Єлгави в Курляндії. На Різдво 1936-го етіопи гинули внаслідок масових атак гірчичним газом, який усупереч Женевській конвенції застосовували італійці. 25 грудня 1941 року через падіння британського гарнізону в історії Гонконгу розпочалося "Чорне Різдво". Менше аніж за чотири роки японської окупації його населення скоротилося на мільйон. Попри те, що обидві світові війни залишилися в історії, смертей на Різдво вистачало і в недалекому минулому. Наприклад, операція Linebacker II Річарда Ніксона, коли на Ханой, столицю комуністичного В’єтнаму, впродовж 18—29 грудня 1972 року було скинуто понад двадцять тисяч тонн авіабомб. Та що далеко ходити, згадаймо заяву кремлівського диктатора про так зване Різдвяне перемир’я. Навіть у такі світлі дні важко уявити мир на кістках десятків тисяч померлих та зґвалтованих.
Пишучи про святкування народження Христа у 1914 році газета The Washington Post вказала, що у цьому є або щось примхливо-безнадійне, або щось дуже обнадійливе. У реаліях російсько-української війни нам залишається уповати на другий варіант. Бо ж і наше Різдво дерусифікувалося, і в горнилі цієї війни постає нова Україна. Напрочуд вдало наші теперішні відчуття окреслила письменниця Надійка Гербіш: усі ми живемо переможною надією. До Різдва війна закінчиться. До Різдва якого року? Усе залежить від Бога та наших хлопців і дівчат на фронті. Саме вони, а не владці, уможливлюють наше Різдво.
