Про наших скитальників та два острови. У День батька

Уже після батькового відходу у вічність виявилося, що американська еміграційна служба користувалася агентурним списком організацій, які вважали ворожими для Америки. У США закон про переміщених осіб 1950 року виправив недоліки в законі 1948 року. Хоча переглянутий законопроєкт не виключав колишніх нацистів і колабораціоністів нацистів поіменно, він забороняв "будь-яку особу, яка виступала або допомагала в переслідуванні будь-якої особи через расу, релігію або національне походження". Щоб допомогти консулам США та їхнім слідчим забезпечити дотримання заборони, Комісія у справах переміщених осіб склала "Список небезпечних осіб" для кожної країни з понад 275 організацій, які вона вважала злочинними. Будь-який заявник, який належав до будь-якої з цих організацій, не мав би права на отримання візи.

У цьому списку було сім українських організацій та установ: Бюро українських справ у Німеччині, Спілка української молоді, Українська військова організація, Організація українських націоналістів, Український допомоговий комітет (Краків), дивізія "Галичина", агенти та члени українських розвідкових служб.   

Перегляд декількох документів специфічних осіб, яким Комісія відмовила у візі до США вказує на поширення цього списку також за членство у партії Бандери, за Українську повстанську армію, за членство у розвідці УПА, за членство у СУМ — "організації терористичної групи Бандери", знов ОУН, Бандера, дивізія "Галичина", Українська Головна визвольна рада. 

Документ від 1 грудня 1950 року так описує ОУН: "ОУН була оформлена у 1929 р. Коновальцем для того щоби здобути українську незалежність. У 1940 р. вона розбилася на дві частини: одна  група Бандери, а друга з тих лояльних до Мельника. Обидві групи активно співпрацювали з німцями 1941—1942 рр. У червні 1942 р. Бандера намагався проголосити незалежність України у Львові, але цьому намаганню спротивились німці. Через німецький спротив їхнім планам, обидві групи стали підпільними терористичними організаціями. Група Бандери зокрема безславилась своїм надужиттям, що відбулося у Галичині. Наприклад, спалення польських сіл було ділом рук групи Бандери".  

У такій блудній атмосфері на підставі радянського впливу та джерел тяжко взагалі пояснити як родині Лозинських вдалось звільнитися з острова Елліс та приїхати на острів Мангеттен до свого спонсора. Мій батько підозрював, що більш правдоподібно, велике значення на вплив остаточного рішення мало те, що американські війська звільнили його з концентраційного табору в Аушвіці. Батько не мав документації, але напевне доказом свідчила його ліва рука, бо там навіки було вписане таборове число, що німецькі вартові виписували голкою та чорнилом на руці в'язнів. От це число стало паспортом для родини Лозинських в Америку. 

Американська політика у той час взагалі була наївною, а то і надзвичайно глупою. Існує чимало розкритої документації, що висвітлює як тоді ставився Держдепартамент США до українців та принципу без моралі "істотної російської єдності", вважаючи українських націоналістів сепаратистами, а то і терористами. Велика приязнь між американським бездарним у закордонній політиці президентом Френкліном Рузвельтом та генсеком вбивцею Йосифом Сталіним також мала великий вплив. Американська сторона була також пересякла американськими комуністами, багато з яких служили СРСР як агенти. Не допомогли і євреї, які найбільше потерпіли в часі війни з німцями, але також становили переважну більшість комуністів у США та мали там великий вплив.

Такі були часи і знадобилося багато часу, щоб американці набралися трохи розуму та зрозуміли що таке москалі. Є певний прогрес, якому треба завдячувати українській політичній діаспорі, хоча і серед неї чимало пристосуванців, як і в незалежній демократичній толерантній та передусім непоборимій Україні, яка все ж таки показала світові дуже багато за тридцять років свого існування. На жаль, такі як мій батько і чимало з його покоління не дожили до цього, одначе їхні великі заслуги у цьому напрямі незаперечні. Мабуть, вони варті нашої згадки не злим тихим словом у День батька.