Ніколи не варто нехтувати можливістю навідатись у незвідані підльвівські села. Чомусь завше є застереження – ну що там можна важливого побачити, за цікавинками варто їхати на дальні села, добиратись глухими стежками, щоб побачити щось цікаве і незвичне. Але за роки моїх мандрів я переконався – часом на відстані приміської маршрутки можна надибати пречудові зразки архітектури, перфектні пам’ятки.
Богдан Волошин
публіцист
Якось мені пощастило потрапити у підльвівську дільницю, в якій ще жодного разу не бував. Тут на нитку дороги дрібними пацьорками на коралях нанизані три села, між якими майже немає межі – Ямпіль, Пикуловичі, Борщовичі.
І знаєте, в кожному з цих сіл є своя родзинка, пам’ятка, яку варто побачити. Але мені найбільше припала до душі дерев’яна церква Собору Пресвятої Богородиці в Пикуловичах. Чудовий зразок галицької сакральної архітектури, пам’ятка національного значення, зведена у 1792–1794 роках. Церкву добряче оновили, але вона зберегла свої шляхетні риси і поставність.
Храм стоїть на узвишку, до нього приступає старовинний цвинтар із цікавими пам’ятниками. На жаль, того сірого лютневого дня церква була зачинена, але зате буде ще одна причина, щоб побувати в затишних Пикуловичах і навідатись до цієї чудової церкви...