Підгорецький монастир – обитель гармонії і віри. Золота галицька провінція
13:36, 17 листопада 2021
Якби я хотів постригтись в ченці, то обрав би за обитель Підгорецький монастир. Село Підгірці славні не лише знаменитим замком-палацом. Якщо пройти трохи далі від підгорецького величного храму, зійти вниз порослим лісом узгір’ям, то опинишся в чарівній місцині, довкруж оточеній пагорбами. Посеред неї три століття тому виріс чудовий бароковий храм...
Тут навіть серед велелюддя хочеться говорити пошепки – навіть просто неба відчуваєш святість та намоленість цього місця. І не дивно, адже монастир засновано ще в далекі княжі часи, коли поруч ще існувало легендарний Пліснеськ, про який згадується в літописах. Вважається, що фундаторкою обителі була княжна Олена, сестра Всеволода, Белзького князя. Та монастир і Пліснеськ були спалені і сплюндровані татарами у 1241–му році.
У XVI–му столітті сюди прийшов афонський монах Зосима і почалось відродження святині. Тут бував польський король Ян ІІІ Собеський, який обдарував обитель землями.
У 1726–1750 роках постала Онуфріївська церква, яка милує око й донині. В оздобленні храму поєднались монаші суворість та аскетизм з чудовими зразками пишної барокової скульптури. Вівтар можна розглядати годинами! Церква наповнена світлом і простором, тут немає нічого зайвого, нічого, що б відволікало від молитви, від розмови з Богом... У храмі є чудотворна ікона, до якої приходять помолитись численні паломники.
У монастирі гармонійно поєднались пишноти довколишньої природи та творіння рук людських. Тут так добре сидіти на лавиці і просто дивитись на хвилясті гриви пагорбів, спостерігати, як вітер бавиться у небі зірваним багряним листком, і вірити... Вірити, що у цьому досконалому світі краси і гармонії завжди є надія.
