Люблю тут бувати: чарівне місце, пишна природа, чудовий колись палац на вершині пагорба... Попри мальовничі руїни сюди вабить зажурена тиша і нагадування, що все минуще в цьому світі. Недавно знову побував у Приозерному (колишні Псари) на Рогатинщині.
Богдан Волошин
публіцист
У ХVІІІ столітті Псарами володів Юзеф Яблоновський, який мав тут маєток. А вже в ХІХ садиба стала власністю родини Реїв – однієї з гілок могутнього і заможного роду Потоцьких.
Власне Реї і збудували наприкінці ХІХ століття величний палац, трохи схожий за обрисом на баварський замок Нойшванштайн. Найстарішими тут є зерносховище і стайні (XVIII століття). А в 1822 році збудовано браму з флігелем і вежею.
Нині тут тиша і сумний цвинтарний спокій, який порушують лиш нечисленні заблукалі туристи-ґаволови. З часу моїх останніх відвідин, що були два роки тому, палац ще більше поринув у запустіння – обвалився тиньк на фасаді та архітектурні оздоби. З добрих новин – пам’ятку обкосили довкруж і тепер краще видко її колишню велич та принадність.
Коли в Псари прийшли пролетарі, то перейменували село на Приозерне, а в палаці влаштували колгоспний свинарник. Потім тут була психіатрична лікарня. У 1955 році в панській садибі господарював Рогатинський зооветеринарний навчальний заклад, а за незалежної України палац безкоштовно передали православному жіночому монастирю. Від якого залишилась потворна металева брама і румовище. У 2004-му божі люди продали садибу з палацом приватникам. З того часу тут владарюють час і негода, які донищують колись чудову пам’ятку архітектури...