Костел в Єлиховичах у світлі призахідного сонця. Золота галицька провінція
09:01, 21 жовтня 2021
Мандри автівкою мають свої переваги – особливо, коли хочеться зупинитись в мальовничій місцині і потішити очі гарним краєвидом. Так сталось, коли ми з друзями їхали новенькою асфальтівкою від Підгорецького замку до Золочева
У рожевому світлі призахідного сонця зблиснув шпиль сиґнатурки величного костелу при гостинцю. Ясна річ, що ми не проминули цю пам’ятку і зупинились для оглядин.
Село Єлиховичі знане ще з 1447–го року. Місцеві римо–католики до 1938–го року на службу Божу ходили за 5 кілометрів до костелу в Злочеві. Але перед Другою світовою війною у Єлиховичах за проєктом львівського архітектора Лаврентія (Вавжинця) Дайчака збудували оригінальний храм із високою сиґнатуркою.
Його добре видко з дороги – високий, поставний, схожий на замок із облицьованими лупаним каменем потужними стінами та шпильчастими вежами, прикрашених стилізованими бійницями. Він казково виглядає у золотому вінці призахідного сонця.
Одразу після війни з початку панування совітів костел закрили, а в 1950-му святиню перетворили на зерносховище. Далі – гірше, у 1985–му впала вежа сиґнатурки, почалася руїна.
Аж 1993–му році за української влади, після повернення храму вірянам, розпочалася нова віха в його історії. Але нечисленна римо-католицька громада не мала достатньо коштів, щоб відновити костел. І тоді долучилися тутешні греко–католики, відтак храм знаходиться в спільному користуванні віруючих римо–католицького і греко–католицького обрядів.
Нині костел Воздвиження Чесного Хреста є правдивою окрасою Єлиховичів.
