Одним з найдавніших храмів нашого краю є костел у невеличкому містечку Нижанковичі, що на самісінькому кордоні з Польщею. Ще у ХV–му столітті тут було засновано парафію і зведено коштом короля Казимира IV перший костел
Богдан Волошин
публіцист
Храму випала нелегка доля – через століття з часу побудови його знищили татари. Після відновлення костелу на місто знову напали татари і вкотре довелось піднімати храм з руїн.
У ХVІІІ–му столітті костел ґрунтовно перебудували. Ворожі набіги припинились і здавалось, що костелу уже нічого не загрожує. Однак почалась Перша світова війна і Нижанковичі опинились в епіцентрі бойових дій. Ворожою артилерією було пошкоджено дах святині, склепіння, стіни, майже зруйновано дзвіницю. Російські козаки, що базувались в Нижанковичах, пограбували костел і влаштували в ньому конюшню для своїх коней...
У міжвоєнний час святиню відремонтували, було позолочено вівтарі і розписано склепіння. За совітської влади храм закрили, перетворивши його на зерносховище, а пізніше на споривний зал для учнів місцевої школи. І лише у 1989–му костел передали вірянам і з того часу почалось його відродження.
Першого травня 2007–го року костел проголошено санктуарієм Пресвятої Діви Марії Провидіння.
Через лихоліття, війни, грабунки та зміну влади католицький храм у Нижанковичах втратив чимало елементів, які б свідчили про його давню історію – надто багато було перебудов, реконструкцій та відновлень. Проте, коли стоїш поруч із цим кремезним храмом, то відчуваєш велич і силу, завдяки яким він вистояв на вітрах історії, здолав нещасливу долю і досі служить людям.