Мені не раз доводилось милуватись чудовими галицькими костелами. Якісь з них відреставровані, інші потихеньку доживають віку, деякі зяють руїнами. Зазвичай ці світині справляють сльне враження – високі дзвіниці, стрімкі вікна, контрфорси, склепіння... Але інколи натрапляєш на пам’ятки, від яких годі погляда відвести. Саме таким є костел Матері Божої Ченстоховської у селі Демня, що біля Миколаєва
Богдан Волошин
публіцист
Його особливість в тому, що цей храм зведений із тесаного каміння і вражає могутньою поставою та вишуканою сильветкою.
Будівництво розпочалось ще у 1911–му році – наступного року уже були вимуровані стіни. А перед Першою світовою війною у храмі вже відбувались служби Божі.
З початком війни почались нещастя – святиню пошкодили російські війська. Проте в повоєнний час храм відремонтували і навіть розмалювали. Тут знаходився дерев’яний вівтар з образом Матері Божої Ченстоховської, амвон, Станції Хесної дороги, образи. Але усе це зникло з приходом совітів, які спочатку перетворили храм у колгоспний склад, а потім в шкільний гімнастичний зал!
Зрештою, із незалежністю України, спортзал в храмі ліквідовано. Але костел досі пустує. Така елегантна і художньо довершена пам’ятка не має цільового призначення, відтак, без догляду реставрації – може повторити деесятків і сотень костелів, що доживають віку в запустінні і румовищі по всій Україні.