У кожній мандрівці Галичиною завше чекаю на диво. На щось небачене і несподіване. І таки отримую бажане.
Так трапилось у недавній мандрівці хвилястим Опіллям. Наближаючись польовими путвцями до затишної Липівки, що на межі Львівщини і Франківщини, з вершини високого пагорба, в критого квітучою гречкою, побачив посеред села дивовижний костел, що нависав високим оборонним муром над длиною Гнилої Липи.
Богдан Волошин
публіцист
Зазвичай костели у наших селах потребують реставрації та догляду. Але не в Липівці – старовинна оборонна будівля виглядала, наче недавно збудована! Щоб краще розгледіти її, довелось форсувати Гнилу Липу і піднятись до самого центру села.
Липівка – не справжня назва цього галицького поселення, яке знане ще з княжих часів і називалось тоді Матвіїв або Матіїв. Через часті татарські набіги село дуже потерпало від пожеж і грабунків. Тож 9 липня 1570 року за наказом польського короля Зигмунта Августа заснували містечко Фірлеїв. Засновником його став Ян Фірлей, любельський воєвода і рогатинський староста. Місто отримало маґдебурґію і право на ярмарки. А вже 1576-го року освятили новозбудований оборонний костел святого Станіслава Єпископа і Мученика. Потужна споруда із високою дзвіницею-донжоном, товстезними стінами та могутніми мурами з бійницями. Цікаво, що святиня була зведена на місці давньої церкви, мури якої збереглись до семи метрів висотою.
Скільки ж облог, нападів, воєн і пожеж бачила ця святиня! Храм тричі горів, але щоразу відроджувався зі згарищ. Тут завше звучала молитва. Аж до того часу, як прийшли “визволителі” зі Сходу і не перетворили костел на зерносховище, а Фірлеїв перейменували на Липівку. У 1980–1990 роках пам’ятку відреставрували.
А 8 вересня 1991 року костел повернули римо-католикам. Нині поставна фігура храму прикрашає давнє село, нагадуючи про його бурхливу і непросту історію.