Часом у знаних і впізнаваних галицьких містечках відкриваєш для себе щось нове і незвідане. Я не раз бував у Поморянах, де найбільше уваги завше приділяв розкішному замку, який, на жаль, руйнкється просто на очах. Але важко було оминути й елеґантний костел Пресвятої Трійці неподалік замку
Богдан Волошин
публіцист
Та й чого його оминати – костел знаходиться поруч твердині за невисокою загорожею і заворожує стриманими лініями фасаду, потужними мурами і сиґнатуркою на даху.
Зовсім недавно мені нарешті пощастило потрапити в костел. Закінчилась недільна відправа, двері храму були гостинно відчинені і я потрапив у святая святих. Не раз бував у римо-католицьких храмах Галичини, але цей мене подивував непозірністю і щирістю.
Костел будувався дуже довго: з 1738–го року зводився мурований храм, у 1758–му помер жертводавець і святиня простояла півстоліття без даху. Лише на початку ХІХ століття костел накрили бляхою і завершили усі роботи в інтер’єрі. Але у 1854–му костел дуже постраждав від пожежі. Проте його було відновлено.
За совєтчини храм закрили і лиш за незалежної України в костелі відновили богослужіння. Храм дуже домашній, затишний, душевний. На стінах цікавезні стінописи і картини, крізь кольорові шибки сонячне світло спалахувало водограєм барв просто посеред храму. На дзвіниці досі висить дзвін, вдлитий із турецької гармати, захопленої королем Польщі Яном ІІІ Собєським при штурмі Хотинської фортеці.