Княжий тракт між давніми столицями Галичем і Звенигородом

12:12, 3 серпня 2022

Волошин_лід_03-08-22

Перефразовучи Гіппократа, ми є тими, ким себе вважаємо. Це означає, що усвідомлена історія може впливати на самість людини, змінювати її сутність. Незнання чи прийняття викривленої історії за істинну впливає на вчинки особистості, на вибір шляху і чин.

Якимсь таким чином я міркував, спинаючись задиханий давнім княжим трактом, простуючи з Іванівки (до совітів давнє село Янчин) до Дусанова, що на Перемишлянщині. Дорога стелилась поміж полями з пшеницею та соєю і нічим не свідчила про свою історичність. Крім однієї обставини – вершину пагорба вінчав кам’яний хрест, на якому було написано, що це давня дорога, яка поєднувала княжі столиці Галич і Звенигород.

voloshyn.jpg

Богдан Волошин

публіцист

Цікаво, що цей пам’ятний хрест встановили ще в першій половині ХІХ століття, за совітів його спаплюжили, а відновили уже в наш час.

Пам’ятку не видно з жодної сучасної дороги і виявити її можна лише проспацирувавши кілька кілометрів польовим путівцем. Маю сумнів, що про цей давній шлях знають багато людей, а ще менше на власні очі бачили пам’ятний хрест посеред поля.

IMG_0578
Усі фото: Богдан Волошин

А варто було б знати, водити сюди екскурсії для школярів і розповідати про нашу давнину: князів і їхніх дружинників, бої та походи, звитяги і поразки. Я навіть уявляю таку екскурсію верхи на конях, в обладунках середньовічних воїнів, частування біля казана...

Звісно, це фантазії. Але вони потрібні, щоб нові покоління українців сприймали себе продовженням давніх часів, відчували себе частиною тисячолітньої історії народу.

Якщо козаччину молодь ще так-сяк співвідносить зі своїм походженням, то княжа доба – це щось зовсім далеке і незрозуміле. Наче не про наших предків йде мова. Думаю, про короля Артура та чарівника Мерліна сучасна юнь знає більше, ніж про владарів, що посідали престоли в Галичі і Звенигороді.

Отакі думки обсідали мою сиву голову, коли простував старовинним княжим трактом, втішаючись неймовірними навколишніми опільськими краєвидами. Високо у небі кружляв шуліка, подивовано спостерігаючи фіґурку мандрівця на зазвичай безлюдній польовій дорозі. Де ж йому знати про цей історичний шлях. Як і більшості з нас...

Схожі матеріали

600.jpg

Борщовичі – село не про борщ. Золота галицька провінція

600.jpg

Трудовач: брама в Гологори. Золота галицька провінція

600.jpg

Трибухівці – костел при гостинці. Золота галицька провінція

600.jpg

Тартаківські тарапати. Золота галицька провінція

600.jpg

Бойківське пограниччя. Золота галицька провінція

600.jpg

Бережанська Швейцарія. Золота галицька провінція

600.jpg

Бучач: Ратуша, Пінзель і голуби. Золота галицька провінція

600.jpg

Ходою Сковороди – у Вижняни. Золота галицька провінція

600.jpg

Долина Зубри. Золота галицька провінція