Чорна та біла бухгалтерія — надійне джерело історії. Галина Пагутяк

Розповідає чоловік, місцевий депутат і добродійник, якому ледве вдалося протягти кошти на ЗСУ в місцевий бюджет при шаленому спротиві бозна-ким обраної влади:

— Вчора ми мали добродійний концерт, дякувати Богу, зібрали 40 тисяч гривень. І скоренько все розподілили хлопцям на їхні потреби, гроші зразу пішли за призначенням. Нині дзвонить мені голова ОТГОб'єднана територіальна громада, яка не була на концерті, й питає: — "Кілько вчора зібрали?" — "Сорок одну тисячу". — "Несіть сюди, мені треба до машини". — "А нема вже!".  Уявляю обличчя тієї пані, яка вчора десь добре погостилася і не прийшла підтримати громадську ініціативу.

Далі чоловік розповідає мені анекдот про продавця квітів, який вирішив дарувати квіти цілий тиждень кожному відвідувачу, і перукар за це вирішив стригти людей безкоштовно, а пекар — безкоштовно віддавати булочки, і так далі… А коли мер про це дізнався, то прийшов на дармицю і привів усіх депутатів до квітникаря, фризієраперукар і пекаря.

Але на цьому наша приємна бесіда не закінчилася, тобто перейшла на речі менш приємні, навіть злочинні. У тому ОТГ є 12 гектарів землі, і коштує вона вельми дорого, бо це прикордоння. Однак депутати виставили їх на продаж гамузомдрібні шматки за 200 тисяч гривень. Але не думайте, що вам її продадуть. Там уже є хтось із чиновників, для якого 200 тисяч — кишенькові гроші, і який купить ті 12 гектарів.

Причому ратуша XVIII століття в цьому містечку обшарпана, годинник на вежі знову не працює, бо мер, який особисто це робив, помер. А про те, як виглядає ринкова площа краще не згадувати. Не буду називати і ОТГ, бо таких у нас не одна, а тисячі. А до цієї ми рано чи пізно доберемося.

Після того, що я почула, мені зашкребло: невже кошти на благодійність забирають собі отак, як планувала забрати голова ОТГ? І що захоплені лайки і коментарі  під звітами про подібні заходи ще не означають, що кошти отримали ті, задля кого їх організовували? Я певна, що наступного  разу посадовиця прийде і буде сама тримати скриньку з пожертвами, аби потім привласнити, кинувши чайові організаторам.

Скільки разів коли мені й іншим активістам вдавалося врятувати якусь пам’ятку від загибелі, а підприємцям-меценатам вкласти у порятунок кошти, на посвячення чи відкриття, прилазила владна містечкова еліта і заявляла, що це вони зробили, що це винятково їхня заслуга. Хоча до кінця займалися саботажем.

Тим, хто мешкає у більших містах невтямки, наскільки корумповані всі гілки влади в містечках і селах. Як можна довести людину до того, що вона приходить на засідання по дерибану громадського майна з гранатою, або просто на камеру влаштовує скандал і потім поширює його в соцмережах, хоч розуміє, чим їй це загрожує. Отакі випадки з намагання привласнити кошти на підтримку земляків-фронтовиків трапляються напевно часто у невеликих ОТГ, щоб чиновники додали собі якийсь мізер до немаленьких своїх зарплат і премій. Благими намірами вистелена дорога до пекла і не варто, мабуть, щось офіруватижертвувати, коли це організовує влада, якщо не можеш її контролювати. А тим більше, якщо вона тебе ошукала вже не один раз.

Розумні дітки з одного села (таких сіл теж чимало) за кілька годин на імпровізованих блокпостах зібрали 10 тисяч і відразу ж віднесли їх до крамниці, де їм допомогли переправити гроші у фонд ЗСУ. Не взяли навіть собі на морозиво. Боялися, щоб ті гроші не прилипли до рук дорослих. Діти все бачать.

Проте в історію потрапляють тільки події радикального характеру, які називають у правовому полі  терористичними актами, а філософи позначають як "бунт із відчаю". Схеми привласнення чи не цільового використання коштів на благодійність мають право на те, щоб увіковічнити їх в анналахлітописи історії. Щоб потім не шукали причину Коліївщини і опришківського руху не в тому місці, де її треба шукати. Чорна чи біла бухгалтерія — не менш надійне джерело історії, ніж покази свідків під присягою, ба, навіть більш надійне. За статистикою приховується ангел помсти та історичної справедливості, якщо Феміда виявляється немічною.