Яцек Куронь: голос польського сумління, що пробуджував сумління українське

13:13, 11 червня 2024

куронь

Уже 20 рік Польща та Україна вчаться жити без Яцека Куроня. Вдається нам це не дуже добре: розтринькали ми чимало з того, що було напрацьовано з його участю. Без його голосу тихішими стали рупори польсько-українського порозуміння, зате голосніше заговорили групи непримиренних. Чому?

images

Мирослав Маринович

релігієзнавець, радник ректора УКУ, дисидент

У відповіді на це питання — увесь феномен Яцека Куроня. Він діяв на найвищих регістрах людського духу. На цих регістрах серце людське готове прийняти всю правду, а тому слово правди стає словом сповідальним.

На цьому рівні людина загалом почувається доволі самотньою — навіть у колі друзів. У своїй сповідальності Куронь під кінець життя ставав щораз самотнішим також. Проте він був вирозумілим і, бачачи, що українцям важко осягнути цю повноту правди, лише скрушно констатував: "На жаль, ні ми, ні ви ще до цього не дозріли, хоч, без сумніву, дозріваємо щодня і щороку".

15732129_1164621946926584_9081234167596993916_o

Яцек Куронь (1934—2004)

Фото: istpravda.com.ua

Після відходу Яцека повнота правди ослабла, а сила часткових правд зросла. Їм, на жаль, знову вдається електризувати наші патріотичні чуби.

Формула Куроня щодо приналежності Львова — міста, що "належить одній державі, але двом культурам" — списана насправді з нього самого. Він належав Польщі, але надихав собою обидві культури. Його серце мало б бути поховане у Львові, як серце Міцкевича — у Вільнюсі. І він напевно записав би це у своєму тестаменті, якби такий повтор не видавався йому занадто претензійним.

Польськість, уособлена в Куроневі, робить честь полякам і водночас ошляхетнює українців. Його концепція "Ми, поляки, були українцями для німців і німцями для українців" є тим аргументом, який обеззброює навіть найзатятіших непримиренних.

Проте не менш високою є і Куронева "українськість", успадкована від чутливого на кривду батька-поляка. Вона також гуманізує — ні, євангелізує! — обидва народи, оскільки утихомирює наші взаємні "комплекси жертви".

images-autor_articles-pavlyshyn_il_0

Яцек Куронь (перший із правого краю) з депутатами Сейму від "Солідарности" голосує за призначення очільником першого післякомуністичного уряду Польщі Тадеуша Мазовєцького. 24 серпня 1989 року

Фото: Дамазія Квятковського / krytyka.com

Для мене особисто ревеляційним було те, що Яцек учив нас сприймати прощення не лише як почесну корону, що нею увінчують процес примирення, а й як початок тернистої дороги, яку без цього не здолаєш. Прощення, як і Христос, має бути "альфою та омегою, початком і кінцем".

Яцек Куронь сам сформулював key performance indicatorключовий індикатор виконання, за яким ми мали б оцінити його життя і діяльність: "Якщо йдеться про життя, важливо не як довго хтось живе, а як!". І коли знаєш цей критерій, то вже зовсім просто розпізнати в Книзі Життя простий запис: "І виліпив Господь тіло Яцека та вдихнув у нього велику душу — і побачив Бог, що воно добре".

Дочитали до кінця? Підтримайте редакцію "Локальної історії" на Patreon!

Схожі матеріали

сео вбивство

Підручник убивства. Віталій Портников

арка дружби народів

Про історичну неєдність росіян та українців. Частина І: чи існувала спільна самосвідомість Русі?

IMG_0341

Бог не помер. Галина Пагутяк

УПА

Нове покоління нескорених

384385815_692485726243757_3618305173955194554_n

Аргонавт Криму: пам’яті Олекси Гайворонського

сео педагогічний

Від русинів до українців: освіта мого роду. Галина Пагутяк

Бережани сео

Бережанська святиня з реліквіями — храм Святої Трійці

borodianka shevchenko.jpg

Українська культура: постріл у потилицю. Галина Пагутяк

Олег_Вергеліс

Корифеї за лаштунками. Олег Вергеліс