Голубі вікна Галичини. Золота галицька провінція
11:46, 18 жовтня 2021
О, скільки ще незвіданих таємниць криється поміж кучерявих пагорбів моєї Галичини! Днями з друзями побував у чарівній місцині, що зветься Голубі вікна. Звідкіля така назва? Тут знаходиться карстове озеро із голубою водою. І я б не був собою, якщо б не побачив се диво предивне!
Знайти його непросто, але зусилля того вартують
Виїхали зі Львова гостинцем на Золочів, неподалік міста повернули на симпатичний Ясенів. Дорога спиналась все вище і вище, аж до краю села. На самій маківці пагорба побачили широке плато. Праворуч при дорозі гуртувались хатки сільця Теребежі, а нижче путівець провадив у долину і зникав у дебрах осіннього лісу. Місцеві повідомили, що до озер усього два кілометри. Для нас – це не відстань! Рушили!
Бувають такі вражаючі стани, коли розумієш, що не спроможний бодай згрубша передати печальний шурхіт листя під ногами, трамінеровий смак нерухомого повітря, тиху задуму згасаючого лісу, німотний сум блаватового озера посеред осяяної бурштиновим сонцем дебри... Тут треба писати востро наточеним гусячим пером по воді, не залишаючи слідів, лиш серпанкове мереживо світла та вирування барв довкруж. Слова розвіюються як грабове листя, схоже на тонкі черлені драхми, що дзвеніли в капшуках грецьких купців на Ринку у старих винарнях, де подавали густу мальвазію. І я просто мовчу, прошкуючи поміж деревами, як пришелепуватий відвідувач розкішної картинної ґалереї, де на ґеніяних полотнах застигло життя...
Натоптаною стежкою прошкували заростями вздовж пересохлого потічка. Аж ось зблиснуло невелике озерце, заросле вільхами і березами. Щось не дуже схоже на обіцяне синє вікно – вода мутна і якась непривітна. Але десь за кількадесят метрів відкрилась дивовижна краса! У долоні пагорбів лежало озерце, плесо якого майже цілковито вкрите жовтим листом. Але для нас природа залишила невеликий крайчик чистої води, щоб ми переконались – вода в озері справді блаватова!
Пізніше охоча до розмови пані з крайньої хати розповіла, що ця місцина досить популярна і подивитись на дивовижне озеро влітку приїжджає чимало людей – навіть з Тернополя і Києва. А ще Голубі вікна взимку не замерзають. А ще – десь неподалік є озеро Безодня з “голодною водою”. Пані розповіла, що в давнину цю воду давали дітям, яких годі було нагодувати. Косарі, що пили воду з Безодні, ще до обіду з’їдали всі харчі, взяті на цілий день...
Ось і ще одна адреса для відвідин на мапі моєї неймовірної Галичини!
