Філософія паски. Галина Пагутяк

Процес народження паски вимагає величезного нервового напруження, і невдача сприймається як справжнє лихо. Бо щось може піти не так, і паска не пропечеться, згорить, або западеться — що найгірше. Бо тоді хтось помре у родині. Вдала паска — це знак, що родині поведеться добре весь наступний рік. Тому до її створення приступають із таким трепетом, обираючи найкращі складники. Борошно просушують напередодні, тричі пропускають через сито. Масло, молоко, яйця, дріжджі — цього досить для  алхімічного дива, в якому присутні чотири стихії — вода, вогонь, повітря, земля. І дрібка шафрану, якщо вдасться його роздобути: він додає запаху, кольору, смаку. А все інше — ваніль, родзинки, цукати, шоколад — то лише гонитва за статусом. Паску створюють руки і щирі наміри, повна зосередженість на самому процесі. Її оздоблюють віночком, хрестиками, пташками з того самого тіста, маком, а не хімічним декором.

Паска — це насамперед хліб, а не кекс. Її приносять у дар майбутньому врожаю і духам домашнього вогнища. Жоден християнський народ, окрім українського, не має такого високого культу обрядового хліба. Родичі несуть в гості бодай шматок паски, не для того, щоб оцінили їхню майстерність, а щоб поділитися з ближнім сакральним хлібом, створеним із любов’ю і молитвою.

Паску місять годину. Діти чи молодша господиня асистують головній майстрині. Поки тісто росте, в хаті панує тиша, намагаються якнайрідше відчиняти двері, а в найбільш відповідальний момент, коли тісто кладуть у форми, раніше то були просто вишурувані дочиста каструлі й баняки, настає апофеоз напруги. Тепер усе залежить від вищих сил, які завершують священнодійство за зачиненими дверцятами печі, що стає ніби лоном матері. Господиня сидить поряд, склавши натруджені руки на коліна, й чекає. Діти й онуки завмирають по кутках. Ніхто чужий не сміє увійти в дім, де печеться паска.

Задля паски навіть найбідніші господарі сіяли трохи пшениці біля жита, вівса, ячменю, везли потім її до млина, і там мололи, а найбіліше борошно приносили додому у вузлику, де воно чекало чи чистого четверга, чи великодньої суботи. Єдина дозволена розкіш для бідняків — паска раз на рік, пшеничний хліб. 

Французький історик Фернан Бродель вважав, що пшениця — це основа людської цивілізації, вінцем і метою якої є культура. Ігнорування пшениці, знецінення її призводить до занепаду цивілізації, що супроводжується хворобами, моральною деградацією, виродженням мистецтва. Назви наче одні й ті ж, але суть різна. Замовлена за шалені гроші паска у відомих кондитерів — це лише тінь тієї, яку ти можеш створити сама для своєї родини. Українці існуватимуть доти, доки молитимуться рідною мовою і пектимуть паски на Великдень. І ось із темного нутра печі виходить гаряче, запашне сонце. І його вітають дзвони.

Христос Воскрес!

Воістину Воскрес!