Так склалось в моєму житті, що другим краєм в Україні поза Галичиною, де я завше чуюся, як удома – є Закарпаття. Надзвичайно люблю тутешні говірку, природу, гори, навіть запах цих місць! А які там наїдки! Можна книжку написати
Богдан Волошин
публіцист
А ще там є дивовижні пам’ятки – якісь в доброму стані, якісь не дуже, але зазвичай вони цікавезні і незвичні для галицького ока.
Один з них – з часів Другої світової. 300 кілометрів карпатськими горами простягнулась лінія Арпада. Що це таке? Система оборонних споруд, що пронизують наші гори і мали б убезпечити Угорщину, що панувала на той час в Закарпатті, від нападу Червоної армії.
Я побував на дільниці лінії Арпада в урочищі Остріки, що між селами Синевир і Синевирська Поляна. Піднявшись на відногу гори Кам’янка, можна побачити розташовані в різних щакутках бетонні споруди того часу. Їх є аж 39! Скільки ж металу та бетону пішло на те, щоб облаштувати в доста диких місцях десятки оборонних споруд, стрілецьких та кулеметних гнізд, пекарень, казарм і глибоких переходів, видовбаних у твердій скельній породі! Мандрівка цими місцями вражає. Унизу при гостинці стирчать бетонні протитанкові піраміди. Трохи шкода, що частину з них демонтували пд час ремонту дороги.
На щастя, усі ці твердині не прийняли бій і села біля них вціліли. Червона армія обійшла перевали і німецко–угорським військам довелось відступати. Але вся оборонна структура була замінована і більшість із споруд знищені вибухівкою. Та й нині є що подивитись із того військового спадку. Особливо це буде цікаво для тих, хто полюбляє воєнну історію.
Попри те, що час і карпатська негода потроху руйнують військову інфраструктуру, але, якщо докласти зусиль, то тут можна було б облаштувати навіть притулок для туристів. Дуже атмосферне і незвичне місце.