Дев’яте коло пекла. Галина Пагутяк

Пророка того звали Онуфрієм, народився він ще у 1840-х роках і мав дар бачити душу людини й передбачати її долю. Якось до нього привели хлопчика Петрика. Старий відсахнувся: “Той малий опир як виросте вип’є багато людської крови”.

Петро став поважною людиною, лісником. Коли прийшли німці, видав єврейського підлітка, запропонуваши йому сховатись у нього на стриху. Пив і бив дружину, яка 1944-го збожеволіла, коли померла її 14-річна донька, і підпалила хату. До кінця життя вона була не при собі. 

Коли прийшли совіти, зрадник почав здавати своїх односельчан. Його мати попросила, коли вмирала, щоб у труну їй поклали молитовник, аби вона на тому світі молилась за сина. Одного разу Петра покликали на нараду у лісництво. Там його чекали переодягнені на енкаведистів повстанці. Петро дуже зрадів нагоді і почав сам розповідати, хто в селі пов’язаний з УПА. Йому влаштували трибунал і стратили. А потім закопали  десь у лісі, щоб зник без сліду.

– Взагалі, – розповідає пан Тарас, – після трибуналу зрадників катували і вішали на березі. Але Петро так їм впікся, що вони не хотіли, аби його поховали серед християн.

– А чи вбили того, хто продав брата за 500 рублів? А того, хто видав криївку на Потоці, де підірвали себе двоє братів?

– Так, вбили. За всіх помстились.

Але не за Марійку Попадин, яку здав наречений. Було то на початку 1950-х. Марія мала 19 років, була вчителькою і збиралась виходити заміж за сина директора школи у Підбужі. Під приводом, що треба домовитись у Дрогобичі про вінчання, наречений поїхав з нею до міста. Марія мала зайти ще в обласний відділ освіти, куди її викликали. Наречений привів її туди, а сам лишився надворі. 

Дівчина відсиділа 10 років каторги в Сибірі буцімто за те, що у 14 років написала листа двоюрідному братові, вивезеному в Сибір. Її колишній наречений згодом став директором школи і одружився з “москалькою”. Може, його шантажували, чинили тиск, але для небесного трибуналу зрада є зрада, і опинився він напевно у дев’ятому, найгіршому колі пекла, згідно Данте. Зрадити можуть з корисливих мотивів, зі страху, з помсти, навіть з ідейних мотивів. Причому, найчастіше це роблять кревні або близькі.

Письменника з Ізюма Володимира Вакуленка, як і тисячі інших українських патріотів, зрадили ті, хто добре його знав. Досі невідомо, чи він убитий, чи у полоні. Трапилось це у березні 2022 року. 

Наша Феміда надто гуманна до зрадників і колаборантів, особливо, тих, хто має гроші. Від побутових радянських анонімок до прямих доносів окупаційній адміністрації – що ж, КДБ і ФСБ завжди вміли грати на людських вадах. Якби свого часу були арештовані і засуджені вбивці Небесної Сотні, фальсифікатори виборів, ми не мали б стільки колаборантів і зрадників при владі, в судах, прокуратурі, поліції і  в армії. Навіть ріки невинної крові не здатні промити мізки тим, хто досі чекає Путіна, поплічники якого на весь світ заявляють, що наші смерекові хати в Карпатах слід спалити разом з дітьми. І найгіршим наслідком цієї страшної війни будуть не спалені міста й села, не закатовані українці, а те, що від покарання за злочини можуть укотре в історії відмахнутися як від набридливої мухи.