Чиста вода з Криничок. Золота галицька провінція
08:42, 10 червня 2021
Інколи здається, що довкруж Львова уже не залишилось пасторальних пейзажів та сіл, де досі люди живуть з праці рук на землі. І доля правди в цьому є, бо чимало городян прагнуть побудуватись у підльвівських селах, перетворюючи їх у котеджні містечка, де не пахне землею та свійською худобою. Але, якщо пошукати, то можна знайти дивовижні закутки, що милують око і гріють душу
Хутір Кринички заховався поміж пагорбів і виглядає цілком автентично і по-старосвітськи. Тут досі пораються на городах, пасуть худобу, їздять кіньми і тримають вулики. І все це на відстані 15 кілометрів від гамірного Львова.
Дістатись до цього загадкового хутора, якого навіть на ґуґлівській мапі немає, можна грунтовою дорогою від села Підсадки. Але мені більше подобається простувати від гостинця з Липників через тихий ліс.
Тіниста просіка виводить на широку лісову галявину, на якій наче гриб виріс перший будинок. Трохи нижче плоту б’є сильне джерело, з якого бере початок потічок. Очевидно тому й хутір називається – Кринички. До речі, вода дуже чиста і зимна, її сміло можна пити і набирати у пляшку.
З десяток хат туляться до струмка і дороги, що тягнеться вздовж води. Десь зовсім неподалік ліси прорізає міжнародна траса із шаленим рухом у бік Карпат, а тут поселилась тиша, яку порушують лише старі круки, що кубляться в сосновому гаю. Їх дзвінкі голоси нагадують якусь чужоземну мову, бо птахи перемовляються між собою, але втямити їх говір неможливо – слова металевими кульками падають з гілок і губляться в густій траві.
У цій оазі тиші і супокою мимоволі стишуєш ходу і голос, перемовляючись майже пошепки. Очі відпочивають на зеленому травневому розмаї – усе квітне і пахтить. Хочеться простягнутись горілиць і читати незвідані письмена, які гострими крильми пишуть на ризах неба стрімкі серпокрильці.
Чудове місце, де гарно відпочивається від міської метушні. Я тут буваю в усі пори року і щоразу відриваю для себе щось нове і чарівне. Може тому, що крім мене тут бували не так багато людей...
