Бережанська Швейцарія. Золота галицька провінція

Усього якихось 90 кілометрів від Львова дивовижно красивою дорогою Опіллям і опиняєшся у казковому місті з цікавезною і сторією та першорядними пам’ятками. Бережани знаходяться набагато ближче, ніж можна собі уявити. І цілком вартують відвідин.

Опинившись в місті, мене охопило предивне бажання обійняти ці старі будинки, притулитись до ратуші, погладити мури храмів... Чомусь був страшенно зворущений виглядом ринкової площі, милих садиб та вілл, охайних садочків та квітників. І було таке відчуття, що я тут все знаю, просто давно був і забулось.

У Бережанах дуже гостро відчувається дух історії. Цьому сприяють перфектні пам’ятки архітектури, старовинна бруківка, на одній вуличці така велика, наче її велетні клали, дивовижна сильветка бань, дзвіниць, веж і мурів. Здається, що час тут плине дуже поволі, він густий і медово-тягучий. І сам стишуєш ходу, перестаєш метушитись і квапитись.

Місто лежить на опільських пагорбах, які колись називали галицькою Швейцарією, що додає йому особливого чару. А ще є велетенський став! Крикливі чайки б’ються за шматок хліба і, якщо заплющити очі, можна уявити, що сидиш на морському узбережжі...

Бережани дуже сприяють фантазуванню. Навіть подумав, що саме тут мав народитись і жити Ернест Теодор Амадей Гофман: бережанські краєвиди, вулички, площі і кам’яниці наче реальні ілюстрації до його “Життєвих поглядів кота Мурра”.  Але й без Гофмана місто може похвалитись гроном славетних митців, які тут навчались, жили, творили, просто гостювали. Серед них Маркіян Шашкевич, Іван Франко, брати Лепкі, Андрій Чайковський, Олена Кульчицька. Сидячи на лавиці біля стін ратуші, можна уявити, як її подвір’ям проходив Богдан Лепкий...

Фантазуванню сприяє й могутній замок. Щоправда, стіни твердині в багатьох місцях обсипалися і є загроза обвалу, про що попереджають таблички, але замок досі справляє враження. Він постав не на вершині пагорбу, яких тут чимало, а на острівці річки Золота Липа, поміж боліт і мочарів. Належав дідичам Синявським, Чарторийським, Любомирським, Потоцьким... Польський поет Юліуш Словацький колись писав:

“Бережанський пан в околиці чарівній
Оселю мав. Там поміж двох потоків
Розкішний замок у красі предивній
Каплиця й башти зводились високі”.

Над обороноздатністю замку добряче попрацював знаменитий Гійом Левассер де Боплан. Твердиня витримала десятки облог і штурмів. І здалась лише козакам Максима Кривоноса та шведському війську. Замок дуже постраждав у часи Першої та Другої світових воєн. Був розграбований та поруйнований. Так хочеться, щоб твердиню відновили. Бо це ще можна зробити. На відміну від старовинної синагоги, яка доживає віку, захована поміж будинками.

У місті ще багато автентичної архітектури, не знищеної перебудовами та перелицюванням, тішить око провінційна сецесія, конструктивістська забудова, поставні будинки в стилі ампір. А які смаковинні віллочки на пагорбах! Чудово вписані в ландшафт, граційні та елегантні.

Мандруючи тихими вуличками Бережан, мене засмучувала одна лиш думка – скоро тут все квітнутиме, а я цього не побачу... Доведеться навідатись знову.