Точно по Геббельсу: як російська пропаганда проникає на світові телеканали

Якби Захід зреагував у 2014, можливо, цієї війни не було б 

Пояснювати Заходу війну в Україні стало легше після 24 лютого. Світ побачив те горе, яке принесли росіяни на нашу землю. Бо з 2014 року, ми хоч і роз’яснювали Заходу, що на сході України не проросійські сепаратисти, а російська армія – нас не чули. Натомість відповідали – починайте діалог, шукайте безпековий консенсус тощо. Було багато тих, хто намагався виправдати Путіна. І тому, я думаю, що Захід значною мірою несе відповідальність за те, що відбувається зараз в Україні. 

Це тепер вони прийняли серйозні санкції і почали масштабне постачання зброї українській армії. Якби Захід зайняв таку позицію, яку ми від нього вимагали з 2014 року, то, може, і цієї війни не було б. Якби проти Росії ввели додаткові санкції після захоплення Дебальцевого в 2015 році, чи після того, як росіяни напали на наші кораблі в нейтральних водах, та навіть за кілька місяців до цього вторгнення, то ситуація могла б бути іншою. 

Але критикуючи західну позицію, ми не маємо запускати антизахідної хвилі. Бо при всіх цих хибах – Захід зараз нам допомагає. Так, цієї допомоги часто недостатньо, але вона є.

У полоні російської пропаганди були і лідери думок, і політики, і журналісти, і експерти, і науковці. Дехто був корисним ідіотом, хтось відпрацьовував російські гроші. Коли українці виступали на міжнародних телеканалах, то поруч садили росіянина і це вважали об’єктивністю. 

З української редакції ВВС за декілька днів до 24 лютого дзвонили мені і пропонували прокоментувати визнання “самопроголошених республік”. Я у них питав: ви що, вживаєте терміни “самопроголошені республіки”? А вони відповідали – у нас так вимагають для об’єктивності. 

Втім варто дорікнути і собі. Можна згадати мантри про домовляння з Путіним, що треба просто перестати стріляти тощо. На початку війни під час виступу на Ukrlifeукраїнський інформаційний телеканал, власником якого з 2021 року був проросійський народний депутат Нестор Шуфрич я спитав у їхньої журналістки Людмили Немирі, як так, що ще за кілька днів до нової хвилі війни вони запрошували в ефір одіозних постатей, як Карасьов, Бондаренко, Бортник чи Погребінський? Це люди, які були на оплаті в ОПЗЖ, а перед тим – Партії регіонів, і які несли війну в Україну. Журналістка мені відповіла: ну, це ж свобода слова, ми представляли різні точки зору.

У багатьох країнах події в Україні досі трактують некоректно

У перший день війни мене запросили на індійське телебачення, а там взагалі пітьма. В Індії російська пропаганда завжди інтенсивно працювала. На їхньому телебаченні можна почути: “Київ оточений, наступ майже добіг кінця”, “Кабул впав, а Київ наступний”. Цікаво, що їхній кореспондент у Києві дає точну інформацію про те, що відбувається, про опір і втрати росіян, а в Делі в ефір випускають проросійську інформацію. 

В Індії Росія має колосальний вплив. Він тягнеться ще з часів СРСР. Там є специфіка, пов’язана з Китаєм і Пакистаном, тому індуси орієнтуються значною мірою на Росію. Позиція Індії щодо війни в Україні дуже цинічна. 

Та на алжирському міжнародному телебаченні, де я інколи виступаю, взагалі використовують термін “спеціальна військова операція”, а не війна. І продовжують робити це, незважаючи на зауваження та обурення. На  Аль-Джазірі, хоч і продовжують запрошувати цинічних російських пропагандистів, як, наприклад, Сергій Марков, але вже ставлять їм незручні питання, показуючи кадри розбомбленого Маріуполя і Харкова.

Варто зауважити зміну позиції Греції. Там завжди був проросійський дискурс, але тепер вони побачили, що відбувається у Маріуполі і грецька позиція змінюється.

На Заході досі попри все іноді некоректно трактують події в Україні. От на CNN кажуть, що однією з причин опору українців є те, що вони мають блискучого лідера, як президент Зеленський. Я їм намагався пояснити, що ми опираємося не тому, що в нас є добрий лідер, а цей лідер поводить себе так через неймовірне українське суспільство та армію. Та для західних журналістів дуже часто потрібні якісь кліше, прості образи, на прикладі яких вони можуть щось пояснювати.

Коли постає питання про НАТО, я пояснюю європейцям, що справа не в блоці. Велика спокуса перевести в русло конфронтації Росія – Захід, але війна в Україні геть не про те. Мета росіян – це знищення незалежної України і української нації. Це цитата Путіна. Тому в розмові з Заходом, треба наводити історичні аналогії, наприклад, з Фінляндією 1939 року, чи з Афганістаном 1979-го. Багато хто такі паралелі розуміє. 

Але є й інші приклади, наприклад, CNN International, France 24. Це медіа, які загалом добре подають інформацію про війну, але інколи проскакує про націоналістів з Азову. Чи карта військових дій, на якій окуповану територію Донбасу CNN підписують як “контрольована сепаратистами, яких підтримує Росія”. Я веду з ними боротьбу про це від початку війни. Підключив вже і Майкла Макфола, і Фаріда Закарію, щоб пояснити, що це територія, яку з 2014 року контролює російська армія, а не якісь сепаратисти. І поки що переконати неможливо, місяць масштабної війни минув, а карта залишається такою самою. Ось вам і CNN.

Чи не єдине, що може мати для росіян значення – їхні трупи

На зміну настроїв на Заході щодо війни і Росії найбільше впливають дві речі: російська пропаганда настільки агресивна і цинічна, що західні журналісти не можуть цього не бачити. І друге – український опір, який показує нашу відмінність від росіян.

Приклад Маріуполя для греків – це те, що дуже сильно перевернуло їхню свідомість. Дуже багато для коментарів мені телефонують і з Бразилії. Бачу там хоч поступові, але зміни на краще у розумінні війни. 

Ще один приклад з Індії – мені прислав якийсь індус, що зацікавився війною в Україні, відео, як російські солдати в Чечні розстрілюють мирне населення. Видно російську форму, чутно російську мову. Виявляється, що такі відео розсилають в Індії по WhatsApp з коментарями, що це злочини українських солдатів у Чечні. І мовляв, зараз кадирівці мстяться за те, що нібито наробили українці. Уявляєте рівень? Точно по Геббельсу – чим більша брехня, тим більша ймовірність, що у неї повірять.

Росіяни звикли, що весь світ, начебто, проти них. І тому деякі опитування показують, що підтримка Путіна зросла. Хоч не знаю, наскільки можна довіряти опитуванням в цій тоталітарній країні. До 24 лютого я вважав, що це, все таки, авторитарна країна, але зараз можу сказати, що таки тоталітарна. Навіть фашистська, бо всі ознаки фашизму в Росії присутні. Як достукатися до росіян – не знаю. Подивіться, що було в гітлерівській Німеччині, там частина населення до останнього вірила у свого біснуватого фюрера.

В отих російських опитуваннях помітна різниця між аудиторією телебачення й інтернету. Ті, хто дивляться телевізор – зомбі. Серед тих, хто отримує інформацію з інтернету – починають простати критичні оцінки. Думаю, що санкції почнуть діяти і люди почнуть задумуватися ще більше. Матимуть ефект і трупи, які підуть у Росію. Тут можуть бути паралелі з Афганістаном. Один із факторів, який призвів до розвалу СРСР – вбиті совєцькі солдати.

Насправді Путін вже програв. Морально, дипломатично, економічно, геополітично. Росія вже не підніметься, а буде падати далі. Залежність від російських енергоресурсів буде зменшуватися. Росія не зможе повернутися до того стану, який був до війни. Але треба бути реалістами – Путін ще поп’є нашої крові. Ще чимало авантюр, на які він може піти. Тому немає гарантій, що війна скоро завершиться. Але я вірю в українську армію і українське суспільство.