“Те, що зараз відбувається в Україні – це кінець Росії”, – Іза Хруслінська

Поляки єднаються навколо допомоги українцям

Польське суспільство зараз неймовірно мобілізоване. Гуртування такого масштабу, яке почалася одразу після 24 лютого, не було навіть під час Революції Гідності. І це те, що відбувається у нас на всіх рівнях. Хоч, звісно, найбільше помітно – на гуманітарному. Вчора я бачила дані про те, що польський кордон перейшло вже близько 600 тисяч українців. Бачила навіть статистику про мільйон біженців. Це, насамперед, матері з дітьми. Навіть людей літнього віку не так багато.

Я вчора допомагала з перекладом своєму другу, який на кордоні записував розмову з трьома українськими жінками. Вони говорили, що частина літніх людей не хоче, або не може виїхати. А чоловіки і сини тих жінок залишились в Україні. В однієї – залишилася дочка, вона у складі територіальної оборони.

Насамперед поляки допомагають на польському боці кордону. Але допомога в різних форматах відбувається по всій Польщі: транспортуванням, житлом, грошима, продуктами. В одній з найбільших мереж продуктових крамниць “Жабка” (Żabka), крім українського прапору вішають оголошення зі списками потрібних продуктів, які поляки можуть придбати для українців. Їх не треба нікуди завозити, а просто оплатити, доставку забезпечить магазин. Мої друзі, які мають готель у Варшаві, готують безкоштовні суп, чай, каву, віддали для біженців частину кімнат.

Активні у допомозі також і польські медіа. “Газета виборча” підтримує Україну non stop. На днях видала бюлетень з інформацією для українських біженців. Там розклади транспорту, адреси житла, місць харчування.

Інколи я бачу в коментарях у фейсбуці, що поляки так допомагають, бо бояться, що можуть стати наступними. Але я думаю, що основний мотив цієї допомоги – це співчуття і солідарність з українцями. Ми шоковані кадрами жертв і понищених міст. 

Я переконана, що Україна переможе

Поляки дуже підтримують Зеленського. Особливо після його виступу з критикою Європи через відмову закрити небо над Україною. Українська держава закликала діаспору у всьому світі вийти сьогодні, 6 березня, на демонстрації із вимогою до Заходу захистити український повітряний простір. Не втрачаймо надій, що це станеться.

В історії маємо приклади, коли зволікання європейців у схожих ситуаціях вилазило боком. У 1938 році Західна Європа прийняла рішення про розподіл Чехословаччини, щоб уникнути війни. Знаємо, що потім сталося. Це було не так давно, навіть сто років не минуло з того часу. Тому я сподіваюся, що навіть якщо рішення захистити українське небо не приймуть, то натомість вигадають якусь альтернативу. Що вже сьогодні чи завтра Західний світ матиме рішення, яке остаточно зіпсує плани Путіну.

Я переконана, що Україна переможе в цій війні. Була певна завжди. Спостерігаючи ту неймовірну роботу ЗСУ, територіальної оборони, волонтерів, всю самоорганізацію українського суспільства, не можу думати по-іншому. Хоч розумію, якою буде ціна цієї перемоги. Таке сильне єднання і відданість своїй країні, яке показують українці – врешті остаточно деморалізують путінську (навіть не хочу вимовляти слово “російську”) армію. І думаю, що допомога українцям зброєю далі буде ще більшою.

Сьогодні неможливо нічого прогнозувати, ні в кого немає відповідей. Але, гадаю, всі розуміють, що те, що зараз відбувається в Україні – означає кінець Росії. Кінець тієї країни, яку сприймали як нормальну. І тут вже немає повернення. Навіть до стану, який був напередодні 24 лютого.

Минулої неділі я прочитала в польській пресі текст про те, що американська розвідка вважала, що українська армія не зможе захистити Києва. Що українську столицю захоплять впродовж найближчих годин. Але не захопили. І це означає, що в оцінці ситуації з війною в Україні західні аналітики багато чого не врахували. Наприклад, настроїв українців і неймовірну мотивацію боронитися. Бо чи ви бачили ще десь чи колись у світі, щоб мирне населення виходило проти танків? На цій війні часто прості люди не дозволяють російським танкам в’їжджати в місто. І навіть літні люди криють чужих солдатів найгіршими російськими матюками, щоб москалі одразу зрозуміли напрямок руху. Я ніколи не бачила нічого схожого. Навіть в колишніх совєцьких республіках, які окуповував СРСР, такого не було. І це те, чого військові експерти не брали до уваги.

Звернення до українців

Дорогі мої, українські друзі! Звертаюся зараз не тільки до тих, кого знаю особисто, а до всього народу. Ваша неймовірна постава надихає. Те, як ви б’єтеся. Те, як повертаєтеся з-за кордону, щоб боротися за Україну. Те, як кричите в очі окупантам цей лозунг з їхніх найгірших слів. Усе це захоплює.

Я маю дуже близьких, як рідних, друзів у Маріуполі, Краматорську, Харкові, Запоріжжі, Києві, Чернігові, на Черкащині. І кожен день я починаю з того, що питаюся їх у месенджері – як вони після ночі? І завжди ті переписки ми завершуємо словами “Україна понад усе” і “Смерть ворогам”.

Я дуже поділяю думку Оксани Забужко про те, що ця війна – це кінець російської імперії. У Польщі, поляки разом з місцевими українцями, білорусами, кримськими татарами спільно працюють для допомоги вам. Тут відбувається величезна мобілізація суспільства для підтримки України. Солідарність з вами величезна. Я переконана, що вся та підтримка, а найдужче ваш спротив і боротьба незабаром приведуть до перемоги України. Я просто це знаю.

Слава Україні! Героям українським слава!