З 24 лютого, коли Росія вторглася в Україну, розпочавши другий етап війни, Польща прийняла понад пів мільйона українських біженців. Поляки масово допомагають українцям з помешканням, харчуванням і транспортом. Про дружню підтримку поляків Локальна історія поговорила з Ізою Хруслінською, польською інтелектуалкою та публіцисткою, авторкою "книг-розмов" із Ярославом Грицаком, Оксаною Забужко і Йосифом Зісельсом.
Володимир Молодій
журналіст
Поляки єднаються навколо допомоги українцям
Польське суспільство зараз неймовірно мобілізоване. Гуртування такого масштабу, яке почалася одразу після 24 лютого, не було навіть під час Революції Гідності. І це те, що відбувається у нас на всіх рівнях. Хоч, звісно, найбільше помітно – на гуманітарному. Вчора я бачила дані про те, що польський кордон перейшло вже близько 600 тисяч українців. Бачила навіть статистику про мільйон біженців. Це, насамперед, матері з дітьми. Навіть людей літнього віку не так багато.
Я вчора допомагала з перекладом своєму другу, який на кордоні записував розмову з трьома українськими жінками. Вони говорили, що частина літніх людей не хоче, або не може виїхати. А чоловіки і сини тих жінок залишились в Україні. В однієї – залишилася дочка, вона у складі територіальної оборони.
Насамперед поляки допомагають на польському боці кордону. Але допомога в різних форматах відбувається по всій Польщі: транспортуванням, житлом, грошима, продуктами. В одній з найбільших мереж продуктових крамниць “Жабка” (Żabka), крім українського прапору вішають оголошення зі списками потрібних продуктів, які поляки можуть придбати для українців. Їх не треба нікуди завозити, а просто оплатити, доставку забезпечить магазин. Мої друзі, які мають готель у Варшаві, готують безкоштовні суп, чай, каву, віддали для біженців частину кімнат.
Активні у допомозі також і польські медіа. “Газета виборча” підтримує Україну non stop. На днях видала бюлетень з інформацією для українських біженців. Там розклади транспорту, адреси житла, місць харчування.
Інколи я бачу в коментарях у фейсбуці, що поляки так допомагають, бо бояться, що можуть стати наступними. Але я думаю, що основний мотив цієї допомоги – це співчуття і солідарність з українцями. Ми шоковані кадрами жертв і понищених міст.
У вересні 1939 року Польща була в схожій ситуації. Це, звичайно, інший історичний контекст, але польське суспільство може зрозуміти становище українців.
Я переконана, що Україна переможе
Поляки дуже підтримують Зеленського. Особливо після його виступу з критикою Європи через відмову закрити небо над Україною. Українська держава закликала діаспору у всьому світі вийти сьогодні, 6 березня, на демонстрації із вимогою до Заходу захистити український повітряний простір. Не втрачаймо надій, що це станеться.
В історії маємо приклади, коли зволікання європейців у схожих ситуаціях вилазило боком. У 1938 році Західна Європа прийняла рішення про розподіл Чехословаччини, щоб уникнути війни. Знаємо, що потім сталося. Це було не так давно, навіть сто років не минуло з того часу. Тому я сподіваюся, що навіть якщо рішення захистити українське небо не приймуть, то натомість вигадають якусь альтернативу. Що вже сьогодні чи завтра Західний світ матиме рішення, яке остаточно зіпсує плани Путіну.
Я переконана, що Україна переможе в цій війні. Була певна завжди. Спостерігаючи ту неймовірну роботу ЗСУ, територіальної оборони, волонтерів, всю самоорганізацію українського суспільства, не можу думати по-іншому. Хоч розумію, якою буде ціна цієї перемоги. Таке сильне єднання і відданість своїй країні, яке показують українці – врешті остаточно деморалізують путінську (навіть не хочу вимовляти слово “російську”) армію. І думаю, що допомога українцям зброєю далі буде ще більшою.
Сьогодні неможливо нічого прогнозувати, ні в кого немає відповідей. Але, гадаю, всі розуміють, що те, що зараз відбувається в Україні – означає кінець Росії. Кінець тієї країни, яку сприймали як нормальну. І тут вже немає повернення. Навіть до стану, який був напередодні 24 лютого.
Минулої неділі я прочитала в польській пресі текст про те, що американська розвідка вважала, що українська армія не зможе захистити Києва. Що українську столицю захоплять впродовж найближчих годин. Але не захопили. І це означає, що в оцінці ситуації з війною в Україні західні аналітики багато чого не врахували. Наприклад, настроїв українців і неймовірну мотивацію боронитися. Бо чи ви бачили ще десь чи колись у світі, щоб мирне населення виходило проти танків? На цій війні часто прості люди не дозволяють російським танкам в’їжджати в місто. І навіть літні люди криють чужих солдатів найгіршими російськими матюками, щоб москалі одразу зрозуміли напрямок руху. Я ніколи не бачила нічого схожого. Навіть в колишніх совєцьких республіках, які окуповував СРСР, такого не було. І це те, чого військові експерти не брали до уваги.
Звернення до українців
Дорогі мої, українські друзі! Звертаюся зараз не тільки до тих, кого знаю особисто, а до всього народу. Ваша неймовірна постава надихає. Те, як ви б’єтеся. Те, як повертаєтеся з-за кордону, щоб боротися за Україну. Те, як кричите в очі окупантам цей лозунг з їхніх найгірших слів. Усе це захоплює.
Я маю дуже близьких, як рідних, друзів у Маріуполі, Краматорську, Харкові, Запоріжжі, Києві, Чернігові, на Черкащині. І кожен день я починаю з того, що питаюся їх у месенджері – як вони після ночі? І завжди ті переписки ми завершуємо словами “Україна понад усе” і “Смерть ворогам”.
Я дуже поділяю думку Оксани Забужко про те, що ця війна – це кінець російської імперії. У Польщі, поляки разом з місцевими українцями, білорусами, кримськими татарами спільно працюють для допомоги вам. Тут відбувається величезна мобілізація суспільства для підтримки України. Солідарність з вами величезна. Я переконана, що вся та підтримка, а найдужче ваш спротив і боротьба незабаром приведуть до перемоги України. Я просто це знаю.
Слава Україні! Героям українським слава!