"Рости від коренів": як агенція "Терени" розвиває культурний ландшафт Полтавщини

Від ідеї до інституції

Задум власних проєктів у сфері культурного менеджменту в Тетяни Терен існував давно. Розповідає, що мала відчуття боргу перед місцями, де виросла, і кількома історичними постатями, до яких хотіла повернутися. А бажання зосередитись на роботі в регіонах визріло після 2022 року.

— До цього я ініціювала низку проєктів в Українському ПЕН, спрямованих на організацію заходів і зустрічей із письменниками в обласних та районних центрах. Поява Українського культурного фонду 2017 року активізувала культурне життя в регіонах — там почали виникати не разові ініціативи, а сталі проєкти та нові інституції. Підтримки для них все ще бракувало, але в полі культури всі знали про досвідчених та активних менеджерів та менеджерок у різних містах.

З початком повномасштабного вторгнення Тетяна разом із ПЕН їздила на прифронтові й деокуповані території. Там ситуація з культурою видалася їй катастрофічною:

— З одного боку — пошкодження і руйнування росіянами культурної інфраструктури, брак ресурсів, а з іншого — розірване мереживо зв’язків, які раніше скріплювали наші регіони. Більшість менеджерів і митців, які втілювали тут важливі ініціативи, пішла на фронт або залишила свої домівки через війну. До слова, коли їдеш за межі Києва чи Львова, розумієш, як багато ми недопрацювали за роки незалежности. У великих містах нам здається, що ми зробили такий великий поступ у деколонізації, стільки всього відкрили про себе й нашу історію. Але великою мірою ці зусилля зосереджуються на кількох центрах. Бо ми мало їздимо своєю країною, не вивчаємо локальних ідентичностей, не підтримуємо тих активних людей у регіонах, які попри все зберігають нашу культуру.

Розуміючи очевидний зв’язок між культурою і майбутнім України, Тетяна Терен вирішила зосередити свої зусилля і знання на підтримці регіональних проєктів.

Агенція "Терени" виникла під час її навчання на MBA-програмі в Києво-Могилянській бізнес-школі. Культурна менеджерка йшла туди з ідеєю придбати на Полтавщині кілька історичних будівель і створити в них мистецькі резиденції. Це формат, який вона давно і послідовно пропагує в Україні. У процесі дослідження регіону, формування команди й дискусій з одногрупниками та викладачами Тетяна Терен відійшла від логіки кількох проєктів і почала міркувати про те, як підтримувати діячів культури та стати прикладом і платформою для об’єднання інших ініціатив у регіонах.

У юридичному вимірі "Терени" є громадською організацією. У ширшому розумінні інституції такого типу надають послуги, представляють чиїсь інтереси чи виконують певне замовлення.

— Натомість для мене культурна агенція — це організація з власною суб’єктністю та експертизою, яка ініціює проєкти, маючи в команді або залучаючи ззовні фахових менеджерів і кураторів. Консультуючись з експертами в певних напрямах, ми самі визначаємо, які з наших ініціатив пріоритетні сьогодні, зважаючи на потреби регіону, нашої культури та держави загалом. З іншого боку, ми можемо підтримати й ідеї, з якими до нас приходять партнери, якщо вони збігаються з нашою місією. Тобто наша агенція не є просто виконавцем.

"Терени" працюють із донорами, але і ставлять собі завдання залучати локальний бізнес до підтримки культурних ініціатив.

— Підприємців, готових стати партнерами таких проєктів, у нашій країні мало. Але нам як агенції важливо розвивати й підсвічувати культуру меценатства. Ми вибудовуємо партнерство з бізнесом — коли підприємці до культурних чи соціальних проєктів долучають не лише кошти, а й свій досвід і знання. Часто співпраця у цій сфері одностороння: або бізнес іде до культурних менеджерів із пропозицією втілити конкретний проєкт на замовлення, або ж культурні інституції сприймають підприємців лише як спонсорів. В обох сценаріях не враховують експертизи іншої сторони, а отже, немає взаємодії і тривалого результату. 

Тож агенція залучає підприємців не лише до підтримки своїх ініціатив, а й до обговорення стратегічних питань, пов’язаних із розвитком певного регіону. Без цієї співпраці масштабні багаторічні проєкти неможливі, зауважує культурна менеджерка.

Окрім того, "Терени" наразі впроваджують кілька комерційних проєктів — видавничих, туристичних тощо. Вони допомагають залучати додаткові кошти на власні ініціативи.

Опора на корені

Терени — означає землі, території.

— Це одне зі слів у нашій мові на позначення регіонів, окремих країв, унікальних своєю локальною ідентичністю, історичним та культурним спадком. Тут є зв’язок і зі словом "терен" — ця метафора важлива для мене й агенції. На моїй рідній Полтавщині дуже поширена ця рослина. Регіон має особливий ландшафт — тут багато ярів, балок, пагорбів. Коріння терну має здатність скріплювати ґрунти, захищати їх від вивітрювання. У концепції "Теренів" ми перенесли цю метафору на культуру, яка допомагає скріплювати, поєднувати людей, ідеї, минуле та сучасне. Наш слоган "Рости від коренів" — про важливість тяглости, знання історії і культури своїх рідних місць та країни. Неможливо розвиватися без опертя на ці корені, — пояснює очільниця агенції.

Розпочали роботу саме з Полтавщини з кількох причин. Це рідний регіон Тетяни, з якого вона багато успадкувала — мову, усвідомлення цінности своєї історії і культури, локальну ідентичність, захоплення народною творчістю. У 17 років вона вступила до Харківського національного університету імені Василя Каразіна. Відтак і як журналістка, і як культурна менеджерка втілювала свої задуми насамперед у Харкові та Києві.

— Зі мною лишалося відчуття боргу перед рідними місцями та пам’яттю про бабусю й дідуся, які багато в чому визначили, що я роблю і що є мені важливим. З іншого боку, Полтавщина — дзеркало, у якому бачу і багату культуру, і наслідки трагічних історичних подій, і результати колонізаційної політики імперії, і нашу байдужість до регіонів за останні десятиліття. У час повномасштабної війни Полтава стала першою лінією відносно безпечного тилу для загрожених сусідніх областей. Сюди переїхали тисячі українців зі сходу. Усі ці чинники спонукали мене почати глибше вивчати, що відбувається в регіоні і хто сьогодні творить зміни в ньому.

"Терени" працюють і з мережуванням активних людей усередині регіону, і з міжрегіональними зв’язками. Торік для участи у проєкті "Зав’язь. Воркшопи для дієвців і дієвиць культури" дібрали менеджерів не лише з Полтавської, а й Харківської области. А цього року додали Сумщину та Дніпропетровщину. Планують найближчими роками в межах інших ініціатив залучити ще й Чернігівщину, Черкащину, Миколаївщину.

— Це сусідні регіони, але між ними майже відсутня взаємодія. У полтавців немає звички їздити на культурні події до Харкова, а це — півтори години автівкою. Імперії було вигідно, щоб люди не мандрували своїм регіоном чи країною. На жаль, у часи незалежности ми небагато зробили, щоб збільшити цю мобільність. Мова не лише про дороги і транспорт, а й про промоцію самої ідеї та важливости таких поїздок. Для нашої агенції пріоритетно підтримувати постраждалі через війну регіони і ті, що загалом мають менше уваги від держави й культурної спільноти.

Роботу на Полтавщині розпочали з низки масштабних ініціатив. Зокрема агенція планує разом із партнерами придбати кілька будівель, пов’язаних із важливими історичними постатями чи місцями. У них мають запрацювати мистецькі резиденції, музейні чи культурні простори. Торік агенції вдалося заснувати Полтавську літературну резиденцію "Крайнебо".

— Відтоді ми гостили в Полтаві та Опішні Наталку Ворожбит, Марину Пономаренко, Світлану Тараторіну, Роману Романишин та Андрія Лесіва, Софію Андрухович, Ганну Осадко, Катерину Єгорушкіну. У наших планах — також мистецька резиденція біля Шишак, відомих своїми неймовірними краєвидами і тим, що там творили Федір і Василь Кричевські та знімав свої фільми Олександр Довженко.

Згодом "Терени" заснували премію "Григір" — за найкращу українську книжку короткої прози. Ідея виникла з бажання підтримати цей жанр, мало представлений у сучасній літературі. З іншого боку, ця відзнака — частина більшого і тривалішого проєкту, спрямованого на дослідження та промоцію одного з провідних прозаїків ХХ століття, досі належно не пошанованого, зазначає Тетяна Терен.

— Зарано ділитися всіма планами, але ми вже розпочали роботу в архівах і оцифровуємо матеріали для майбутніх ініціатив, пов’язаних із творчістю та життєписом Григора Тютюнника. Як бачите, назви й інших наших проєктів — "Крайнебо" і "Зав’язь" — відсилають до його творів. Щодо останнього, то проєкт виріс із наших одноденних навчальних програм для менеджерів культури Полтавщини. Вони підсвітили великий запит не лише на навчання, а й на побудову зв’язків і партнерств. Якось після такої робітні учасниця поділилася, що не знала про існування в Полтаві інших менеджерів культурних проєктів. Таке незнання є і між регіонами. Наразі цей проєкт щорічний: обираємо на конкурсних засадах 30 учасників програми, а наприкінці, за підтримки меценатів, проводимо презентації ідей задля пошуку інвесторів і надаємо ґранти на реалізацію трьох міжрегіональних проєктів. Мріємо масштабувати цю ініціативу, щоб вона охоплювала й досвідченіших діячів культури, які потребують насамперед стратегічного підсилення та триваліших управлінських програм.

Також щомісяця "Терени" організовують у Полтаві публічні події, запрошуючи провідних українських інтелектуалів та експертів презентувати свої книжки, фільми чи поміркувати про важливі для регіону теми. Цю роботу хочуть об’єднати в межах одного культурного простору, який би став платформою для мережування і навчання творчих людей Полтавщини.

"Зблизька", "Подорожні", "Ґанок"

Ще один проєкт культурної агенції — "Зблизька" — має інформаційну та освітню мету. У його межах "Терени" у партнерстві з медіа розповідають про значущі явища, постаті, події конкретного регіону:

— Проєкт, зрештою, став частиною нашої підготовки цього спецвипуску "Локальної історії". А ще спонукав нас до інформаційної кампанії до Дня Полтави, який віднедавна відзначаємо 29 червня. Ми долучили Український інститут національної пам’яті й підсвітили в наших матеріалах, на білбордах і сітілайтах чотири історії про внесок Полтави в історію державотворення та культури. Про роль міста й регіону в розвитку української мови, в об’єднанні нашої еліти — насамперед ідеться про відкриття пам’ятника Іванові Котляревському 1903-го, у постанні українського архітектурного модерну та утвердженні мрії про самостійну Україну, зокрема зусиллями Софії, Олександра та Михайла Русових, Симона Петлюри, Миколи Міхновського, патріарха Мстислава Скрипника.

Наслідки колоніальної політики Росії полягають не лише в тому, що століттями нашу культуру й мову витісняли культура та мова імперії. Колоніалізм — це насамперед нищення пам’яті. Тому так важливо повертати знання про нашу культуру та її творців, долати насаджену меншовартість. Тим паче, як жартує літературознавиця Ярина Цимбал: "На Полтавщині у якому селі не встроми палицю — там народився хтось із відомих письменників",— пояснює Тетяна Терен. 

Спільно з львівським Інститутом документування та взаємодії INDEX "Терени" вперше провели в Полтаві одноденний Фестиваль демократії "Ґанок". Це поширений формат у країнах Скандинавії та Балтії, коли майданчик для порозуміння і діалогу суспільства створюють не у столицях. На перший фестиваль зібрали майже 20 публічних діячів, митців, істориків та письменників. Тетяна Терен сподівається, що в майбутньому він зростатиме саме як міжнародна подія.

Проєкт культурно-дослідницьких мандрівок "Подорожні" агенція поки що зосереджує на Полтавській області, але планує незабаром охопити ще один регіон. 

— Ідея народилася з моєї любові до мандрівок Україною. До створення "Теренів" я їздила у кілька експедицій Полтавщиною і збагнула, що досі не побувала в усіх найважливіших місцях регіону. А головне — за останні роки з’явилося багато нових локацій, які я б хотіла показати друзям, колегам, людям культури і тим проактивним українцям, які в таких мандрівках перевідкривають себе.

У межах цього проєкту спершу команда "Теренів", а тоді й гості досліджують архітектуру, зразки народної культури, природні ландшафти, кухню Полтавщини тощо. Але насамперед — знайомляться з місцевими митцями, майстрами й тими подорожніми з різних куточків України, які вирушили разом із ними в цю спільну мандрівку до себе і своїх коренів. Цей формат зшиває багато проєктів агенції, бо його мета — ознайомлювати з регіоном і сприяти мережуванню активних свідомих людей:

— Ми возимо наших подорожніх у Лубни, де є чудові й малознані архітектурні пам’ятки. Обов’язково заїжджаємо в Козубівку, щоб показати музей Едуарда Крутька — етнографічну збірку "Древо", значно більшу і впливовішу за сам музей. Їздимо в Опішню, де ознайомлюємося з історією гончарства і вчимося ліпити з глини. Щоразу відвідуємо Всеукраїнський центр вишивки й килимарства в Решетилівці, де зберігають зразки й техніки з різних регіонів. Поза таким активним графіком у програму кожної мандрівки намагаємося закласти зупинку на якомусь із полтавських пагорбів, бо регіон важливо відкривати й через природу. Тож часто буваємо в Чернечому Яру або заїжджаємо до дубів Кочубея в Диканьці. Хочемо частіше показувати гостям Гадяч, Шишаки, Великі Сорочинці, тож будемо додавати їх до наших маршрутів. І, звісно, ми всіх ознайомлюємо з Полтавою. Зокрема показуємо одну з головних українських архітектурних перлин — будівлю Краєзнавчого музею, зведену за проєктом Василя Кричевського. Найбільше радію, коли наші подорожні повертаються до регіону вже без нас, із відчуттям, що і тут вони вдома.

Для "Теренів" пріоритетні багаторічні сталі проєкти із тривалим ефектом. Тому насамперед в агенції зосереджуються на навчальних програмах для менеджерів культури і створенні культурних просторів.

— Ми працюємо над кількома такими масштабними ініціативами на Полтавщині. Щоб розпочати подібні в інших регіонах, нам важливо знайти там підтримку місцевого бізнесу, який розуміє цінність культури і її вплив на зміни в наших містах і селах. Ще один стратегічний напрям для "Теренів" — бути платформою для об’єднання регіональних ініціатив. Тому, окрім навчання та мережування культурних менеджерів, ми будемо шукати можливості і для ближчого знайомства та співпраці регіональних культурних інституцій в Україні. Адже недарма взаємодія — одна з головних цінностей у стратегії "Теренів", — наголошує Тетяна Терен.