Лариса Виногродська про пошуки могили Богдана Хмельницького у Суботові

— Чому саме ви очолили археологічну експедицію на місці Пилявецької битви у 1990-му? 

— Після розвалу СРСР і здобуття Україною незалежності почалося піднесення національної самосвідомості. Регіональні музеї активно розробляли історичну тематику, яка до цього перебувала під неформальною забороною. Краєзнавчий музей Хмельницької області вирішив локалізувати місце однієї з видатних битв Національно-визвольної війни. По допомогу звернулися до Інституту археології, де я працювала у відділі давньоруської та середньовічної археології. Так вийшло, що всі наші співробітники займалися давньоруським періодом. Я ж писала дисертацію по кахлях, проводила розвідки біля Канівського водосховища, де шукала легендарний Трахтемирівський козацький монастир. Варто зауважити, що тоді археологічними вважалися матеріали до першій половини XIII століття. Все пізніше відносили до етнографії. 

— Наскільки змінився терен битви з часів Богдана Хмельницького?

— Кардинально. Вздовж ставка, над яким була козацька застава, порозорювали землю й повирубували дерева. Через це земля сповзала у ставок і замулювала його. Рівень поверхні з обох боків річки Ікви знижувався — подекуди на 1,5 метра. На глибині менше метра у шурфах вже виступала вода. Тож наші дослідження не дали суттєвих результатів. 

— Що показали оглядини замку? 

— Ще на початку XX століття залишалося дві башти зі стіною замку, в якому знаходився штаб гетьмана. До 1980-х укріплення повністю розібрали, частину території знищили кар’єром для здобуття каміння. Нам вдалося розкопати стіну з в’їздом і підємним мостом. Знайдено було рештки кераміки, скляних виробів, фрагменти залізних виробів, наконечники стріл ХVІІ-ХVІІІ століття. З північно-західного боку укріплення колись існував глибокий яр, на дні якого текла притока річки Ікви. Зараз яр замулився, річка пересохла. Тільки в дощове літо на дні яру тече невеликий струмок, а з його стінок вимиває людські кістки. Крім цього, було зафіксовано підземний хід, що вів до костьолу.

— Чи знаходили речі, які могли стосуватися битви, до вашого приїзду? 

— Так. Місцеві розказували нам про срібний посуд, який начебто покидали поляки, відступаючи. Ще на початку XX століття селяни годували з нього собак. У міжвоєнні роки на ікавських болотах добували торф. З глибини 3–4 метри витягували людські кістки, рештки одягу, металеві речі. Коли вже в радянські часи чистили ставок біля греблі, виявили фрагменти скляного і керамічного посуду. Один селянин відшукав саморобну шаблю з хвилястим лезом — можливо, це був татарський ятаган. Він тією шаблею рубав траву, якою годував худобу. В 1970-х біля греблі виявили людський скелет із наконечником стріли у грудях. Вже у 1980-х, коли копали котлован під новий став, знаходили багато людських кісток і речей. До сьогодні збереглися назви урочищ Богданівка, Бутова, де проходила битва. Височину Бутова, яка підноситься над старою греблею, пов’язують з основним табором Хмельницького. 

— Є сенс проводити там археологічні дослідження в майбутньому?

— Навряд. 

— Чому в 2019 році вирішили повернутися до пошуків могили Богдана Хмельницького у Суботові? 

— Громадська організація "Фонд Великий льох" виділила кошти на пошук поховання за допомогою нових неінвазійних геофізичних методів. Спеціальний георадар показує аномалії у спорудах, де можуть розташовувати порожнини. Ми просканували стіни та підлогу церкви святого Іллі, а також територію довкола неї. Вдалося зафіксувати аномалії, що нагадують склеп з двома похованнями, на глибині близько 5 метрів у західній частині храму та на дорозі навпроти дзвіниці. Ще одну аномалію виявили у південно-західному куті будівлі, про неї вже говорили археологи у 2006-му. Втім, зондажі стін у цих місцях не підтвердили наявність порожнин. Ще на початку XX століття було дві башти зі стіною замку, в якому отаборився наш гетьман.

— Що ще вдалося з’ясувати? 

— Під час зняття тиньку у кладці на висоті 20 сантиметрів від сучасної підлоги ми зафіксували прошарок щільного сірого ґрунту до двох сантиметрів завтовшки. Це свідчить про зупинення будівельних робіт на певний час і їхнє пізніше відновлення. Імовірно, гетьман будував церкву на фундаменті оборонної вежі замку з підземними приміщеннями. Цю вежу почав зводити шляхтич Данило Чаплинський, котрий кількома роками раніше відібрав маєток у Хмельницького. Завдяки шурфуванню на майданчику між сходинками з хору до горища під цеглою підлоги знайшли засипку будівельного сміття. Це вказує на існування сходів до горища або на колодязь. На жаль, дослідження не вдалося продовжити через брак коштів. 

— Що потрібно зробити в Іллінській церкві перш за все? 

— Розчистити й підготувати для відвідування туристами підземні ходи, що йдуть до церкви. Згодом — продовжити дослідження у середині церкви й на території замку. 

— Наскільки перспективні георадарні дослідження на зразок тих, які ви проводили у Суботові? 

— Вони можуть допомогти приблизно виявити аномалії усередині приміщень. Але конкретні дані можна отримати тільки методом археологічних досліджень. Георадар дає добрі результати там, де глибина сягає не більше 1,5-2,0 метра. У містах, на території замків і монастирів, де глибина досліджень 4-6 метрів і більше, — користі від нього небагато.