"Релігія допомагала зберегти нашу ідентичність", — Іслям Тохлу

Зберігати, втрачаючи

На порозі нас зустрічає молодий чоловік. Одягнений у темно-синій піджак і блакитну сорочку. На пальці — перстень з арабським написом. 

— Там написано "Ісар". Слово, що в арабській мові має два сенси: перевага та альтруїзм. Безкорисливе прагнення служити іншим, — каже власник прикраси. Це Іслям Тохлу. Від лютого 2023 року він очолює Центр. Також Іслям є імамом кримськотатарської спільноти у Львові. Історія його родини — це ілюстрація складної долі всього народу.

До 1944 року предки Тохлу мешкали у Криму, але їх депортували до Узбекистану. Лише у 1960-х знову з’явилась крихітна надія на повернення. Проте й вона вислизала щомиті: усіх кримських татар радянська влада всіляко утискала в правах. Тож багато вирішували оселитись на кордоні з півостровом. Так сталось і з родиною Тохлу, яка замешкала на Херсонщині. 

Їм хоч і з труднощами, але вдалося купити декілька гектарів землі в Новоолексіївці. Дідусь Тохлу почав займатися землеробством, що суттєво допомагало родині виживати в сутужних умовах. Бабця Лейла працювала вчителькою у місцевій школі.

…Південне сонце поволі сходить над лиманом, обрамлюючи землю позолотою перших ранкових сутінків. З берегів Азовського моря доноситься подих легкого вітру. Тишу порушує медитативний спів муедзина, закликаючи вірних на молитву. Він знаменує щось важливе — настає Курбан Байрам, одне з основних свят кримських татар.

Це Іслям відтворює спогади дитинства, коли одягнені в найкращу, святкову одіж, кримські татари йшли до мечеті. З особливою гордістю Іслям розповідає про свого прадідуся — педагога Асана Аджумерова. Своїм запалом до навчання, релігії та теології Іслям завдячує саме йому.

— Релігія допомагала зберегти нашу ідентичність, — розповідає імам. Тоді на зросійщеній Херсонщині ідентичність радше втрачали, аніж зберігали. Російська мова, радянські традиції і партійна ідеологія робили все, аби притлумити найменший прояв інакшости.

Для родини Тохлу належність до своєї релігії, спільні церемонії мусульманських свят, під час яких можна було чути кримськотатарську мову, давало відчуття тяглости і зв’язку із предками. Важливою пам’ятною датою було 18 травня. Усі кримли виходили тоді на вулиці своїх міст та згадували сумнозвісні події депортації 1944 року. Збиралися з національною символікою біля місцевих та районних будинків культури, хотіли бути почутими.

Був бешкетником

Іслям Тохлу навчався у місцевій Новоолексіївській школі. У той час, на початку 2000-х, місто було майже наполовину заселене кримськими татарами, тож якихось суперечок чи образ щодо свого походження хлопець майже не відчував. Утім завше усвідомлював свою інакшість: 

— У нас були інші імена, ніж у сусідів-українців. Ми по-іншому виглядаємо. І молимось теж інакше.

За словами Ісляма, у школі працювали не надто освічені вчителів, відштовхувало й російськомовне середовище. Юнакові більше подобалось перебувати в мечетях.

— Я був бешкетником, — згадує імам, сидячи в м’якому фотелі. 

До просторої кімнати проникають сонячні промені, арабесками малюючи химерні орнаменти на сніжно-білих стінах.

Попри совковість та низький рівень навчального процесу, Іслям все ж зберіг теплий спогад. На уроці української літератури — єдиному на той час предметі, який викладали українською мовою, вчителька задала написати твір на основі книжки Михайла Коцюбинського. Найкращим серед робіт тридцяти учнів став твір Ісляма Тохлу. Вчителька старанно прочитала його текст на весь клас. Тоді хлопця переповнювала радість, він пишався собою. 

— Це був перший та останній раз, коли мене хвали у школі. А вчителька, як вона згодом зізналась, знала мою бабусю Лейлу.

Повернути відчуття власної землі

Коли Ісляму було 11 років, до Новоолексіївки приїхали декілька вчителів із Криму та запропонували навчатисяу медресе — релігійній та духовній школі для мусульман. Іслям спершу вагався, а згодом погодився. Батьки підтримали вибір сина. Тож вперше до Криму хлопець помандрував разом з учителем.

Роки навчання у Криму повернули відчуття власної землі. Хлопець поволі занурювався в атмосферу, про яку чув від дідуся чи в мечетях. Це були спогади про сади, запашні сливи й абрикоси, густі кущі фундуку, кольору цинамону, та кизилу. Широкі безмежні степи, розлогі пасма із пологими схилами. Тихий, нічний шум цикад, скрипучий спів яких спроквола огортав землю.

У 2014 році Іслям закінчив навчання у медресе, здобувши звання хафіза — людини, яка знає напам’ять весь Коран, та викладача релігії. Це був час важких і стрімких змін. 16 березня відбувся невизнаний "референдум". Почались масові перевірки, обшуки та примусове затримання кримських татар. Багато хто з активістів почав зникати. Крим огорнула темрява, страх та нерозуміння того, як бути далі.

Усвідомлюючи неможливість залишатись там, Іслям вирішив покинути півострів і вступив на факультет теології Стамбульського університету ім. Сабагаттіна Займа. Далі ще декілька років — у Тунісі та Йорданії. До керівництва Центром Іслям працював у турецькому посольстві в Україні.

Суфії і дервіші 

Кримський півострів від часів Раннього Середньовіччя був одним із форпостів ісламу в Європі. Його принесли суфії, прихильники містико-аскетичної течії. Тому протягом довгого часу в Криму переважав вплив суфізму. 

Берке-хан, перший хан-мусульманин Золотої Орди, до складу якої входив Крим, прийняв іслам через суфійського шейха Сейфедіна Бахерзі. Але справжня ісламізація Золотої Орди та Криму почалася у XIV столітті з приходом хана Узбека, який також прийняв іслам через суфіїв.

До слова, відомий національний танець кримських татар "Хайтарма" бере свої витоки із суфійської релігійної практики. Його кружляння — як у танці дервішів. І досі в Криму, у Євпаторії, що раніше називалася Кезлев, збереглась текієМонастир кримських дервішів. Про те, що теперз з нею та в якому вона стані, — невідомо.

Наприкінці ХІХ століття іслам у Криму почав стрімко розвиватися та модернізовуватися. Цьому посприяв інтелектуал Ісмаїл Гаспринський.

— Завдяки йому кримські татари сформувались як нація, а у Західному світі киримли сприймали як інтелектуальне та прогресивне суспільство всього мусульманського світу, — каже Іслям Тохлу.

І додає: 

— Коли в 1990-х роках киримли знову повернулися на свої землі, щоб відродити іслам не було достатньої інтелектуальної бази. Відроджувати релігійні традиції почали місіонери з Лівану, Сирії чи інших арабських країн. Часто такий вплив мав більш політичний аспект, а відтак ставав інструментом впливу в руках тих чи інших релігійно-політичних партій. Релігія повинна слугувати для розвитку нації, а не бути чинником її деградації. 

Імамова бібліотека

Сьогодні кабінет Ісляма у Львові заповнений стелажами з книжками. Більшість із них написані невідомою мені абеткою. Але є і знайомі імена: Альбер Камю, Марк Аврелій, Кемаль Ататюрк, Джалаледдін Румі, Тарас Шевченко. Іслям якраз гортає книжку французького філософа Рене Ґенона "Схід і захід". Його філософія ґрунтується на ідеї, що єдино беззаперечним людським знанням є знання, тотожне в усіх народів землі, увічнене в давніх священних книгах. 

Іслям розповідає про свою бібліотеку, повільно знімаючи книжки із тісних стелажів. Говорить і про кримськотатарську літературу. На жаль, тут багато втрачено через неперервну російську окупацію:

— Велику частину від моменту окупації Кримського ханства 1783 року аж до депортації 1944-го було знищено. Не залишилось ані власних архівів, ані бібліотек. Основна частина літератури, яку ми маємо, збереглася у Туреччині. Росія також змінила нашу абетку: спочатку з арабської на латиницю, а далі — на кирилицю. Тобто ми не можемо читати того, що було написано в оригіналі. Коли ти відрізаний від своїх коренів, то не під силу творити далі.

За словами Ісляма, сьогодні кримськотатарська література переживає складний період: 

— Є частина ентузіастів, які створюють нові літературні контексти. Але поки не буде домінантного мовного середовище, наша література не може стати масовою.

Сенси, що об’єднують

Кримськотатарський культурний центр у Львові діє від початку окупації Криму, себто з 2014 року: займається промоцією кримськотатарської культури і є спільнотою, де киримли можуть збиратися. 

Одна з головних активностей у культурному напрямі — популяризація та створення ÖRNEKОрьнек. Це кримськотатарський народний орнамент, 2021-го внесений до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Як пояснює Амет Бекіров, координатор культурної частини центру та засновник громадської організації "Арекет", Орьнек є важливим кодом ідентичности киримли. Він складається з різних рослинних та геометричних елементів, кожен із яких має свою назву і сенс. Серед них є жіночі та чоловічі знаки, знаки-обереги. Поєднання різних елементів орнамента створює композицію, через яку можна розповісти цілу історію.

Крім того, у Центрі періодично відбуваються лекції про Крим та майстерки для екскурсоводів Львова й области, організовують кулінарні майстер-класи з приготування чебуреків та янтиків. 

В одній із кімнат культурного центру помічаю ще зовсім нову вишивальну машину. На ній можуть пошити традиційний жіночий убір — оздоблену золотими та срібними нитками fesфеску, або quşaqкушак, тобто пояс А ще тут роблять традиційну кримськотатарську витинанку ойма, яка також має елементи української автентики.

Далі — дві просторі й однакові за площею кімнати, на порозі яких вервичкою акуратно поскладане чоловіче, жіноче та дитяче взуття. Сюди приходять на молитву і послухати проповіді імама. Чоловічі та жіночі покої для молитви розташовані окремо, проте традиційну п’ятничну хутбу чоловіки та жінки чують однаково. Поки ми розмовляли з Іслямом, до Центру завітали студенти, щоби домовитись про спільні заходи. Імам радо погоджується на наступну зустріч. Швидко залагоджує організаційні справи і повертається до свого кабінету.

Іслям Тохлу переконаний, що після звільнення Криму буде велика потреба у просвітницькій діяльності. І що праця Кримськотатарського культурного центру у Львові — певна підготовка до того завдання.