Коло Хмеля. Юрій Мицик про сотарників Богдана Хмельницького

Спільна біда

— Якими були шляхи входження до найближчого оточення Богдана Хмельницького?

— Їх було кілька. Когось гетьман знав особисто, хтось приходив, бо підтримував повстання. Дехто брав участь у війні. Івана Виговського, як ми знаємо, Хмельницький взяв у полонВоюючи на боці поляків, у битві під Жовтими Водами 1648 року Виговський потрапив у татарський полон, і був викуплений Хмельницьким І хоч на початку їхні погляди розходилися, згодом Виговський почав служити у гетьмана1650 року став Генеральним писарем Української козацької держави. Так само, по той бік Хмельницького спочатку був шляхтич Юрій Немирич, а потім став соратником та перехрестився на православногоДо того Немирич сповідував аріанство, гілку протестанства; після переходу у 1657 році в табір козаків отримав звання полковника.

Сподвижниками Хмельницького були і шляхтичі, і козаки, і "чернь". Та відтворити біографію кожного важко. Уявіть, у той час у Гетьманщині було до 40 полків (деякі існували короткий час). У кожному був полковник. А за правління Хмельницького вони часто змінювалися. А ще ж була генеральна старшина: судді, обозні, писарі, осавули та інші. Тому часто не вдається відстежити не тільки походження того чи іншого сподвижника, а і те, як він загинув чи куди подівся.

Куди ділись архіви? Перші були в Чигирині: поляки, а пізніше турки спалили його. Щось було в Мазепи, але Батурин спалили карателі Меншикова у 1708 році. З козацької історії загалом ми маємо не так багато документів. Більшість з них знаходиться в Туреччині, Швеції, особливо в Польщі. Ще більше — у Москві.

— Що об’єднало цих людей?

— Національно-визвольна битва — це була війна проти польського колоніального гніту. І так сталося, що вона об’єднала людей. Хтось захищав свій маєток, землю, сім’ю. Велике значення мав і релігійний гніт. Вимоги могли бути різними. Козаки, наприклад, вимагали, щоб у них були права, вольності та своя держава. А селянам дошкуляли пани. То була спільна біда. Спільний ворог. Тому й відбулося повстання.

Смішно читати, що причиною інколи називають "прекрасну Єлену", яку у Хмельницького викрав Чаплинський. Але ж повстала вся Україна! Особиста кривда Хмельницького: втрата хутору, коханої жінки — це лише привід.

— Ви пишете, що соратників гетьмана можна поділити на три крила: радикальне, центр та помірковане. Розкажіть про них.

— Радикальне — це черкаський полковник Максим Кривоніс, Стефан Подобайло, Мартин Небабавідомий полководець; загинув 1651 року у битві під Ріпками, Чернігівщині, де й похований, брацлавський полковник Данило Нечай та інші. Вони хотіли війни, хотіли битись до останнього, щоб Україна очистилась геть від поляків. 

Помірковане крило, наприклад, Михайло ГромикаПоходив з відомого роду української та білоруської православної шляхти; був убитий у 1651 році у Корсуні під час повстання козаків-"випищиків", пропонувало вирішувати ситуацію делікатно та дипломатично. А от Хмельницький очолював центр. Він балансував між своїми ж.

Зараз важко сказати, хто був правий. З одного боку потрібно було вчасно зупинитися. Тоді нереально було відвоювати усі українські землі. Якби союзники хоч були нормальні.

По два боки від Москви

— Хто із соратників Хмельницького, на вашу думку, мав найбільший вплив на гетьмана?

— Той, хто в різні часи був найближчим до Хмельницького, той і мав значний вплив. Хмельницький і Виговський грали у "хорошого-поганого" поліцейського. Коли гетьман  ставав агресивним, Виговський був обережнішим і делікатнішим. Іван Виговський не пив і не лаявся. І коли гетьман ставав агресивним і хотів навіть "бити москаля", він цього не допускав.

Обозний Федір Коробка теж у свій час був близьким до Богдана. Лаврін Капуста, про якого мало відомо, але який займався розвідкою, теж був впливовимТакож виконував важливі адміністративні, судові, дипломатичні та поліцейські доручення, зокрема, арештував полковника Федоровича за здачу Сучави молдовському господареві Георгію Стефану. Це було на початку війни. Ніжинський полковник Іван Золотаренко, Филон Гаркушаполковник; після смерті Хмельницького підтримував Виговського; ймовірно, брав участь у Конотопській битві 1659 року, генеральний писар Креховецький, якого замінив Виговський, дипломат Силуян Мужиловський — усі вони у свій час були дуже близькими до Хмельницького.

— Як сподвижники Хмельницького сприйняли союз із Московією у 1654 році?

— Коли зайшла мова про Переяславські угоди, Хмельницького підтримували Виговський, Павло Тетеря. Не підтримував — кальницький полковник Іван Богун, уманський полковник Йосип Глух, кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко. 

Не присягали ті полки, які стояли на лінії фронту. Богдан Хмельницький справді наполягав на присязі полковників, а  вірні йому козаки  зганяли міщан на присягу. Але дехто викручувався, присягав не своїм іменем. Дехто не витримував цього: наприклад, війт Переяслава присягнув і через це тяжко захворів, а вдома помер. Не присягли жінки, а це 50% населення. Не мали права присягати й селяни, які складали переважну більшість населення. Не присягало духовенство на чолі з київським митрополитом Сильвестром Косовим, лише поодинокі особи. Не присягала Січ.

Козаки, шляхта й міщани присягали далеко не всі, а побачивши, як Москва ламає умови договору 1654 року, пізніше відмовлялися зберігати вірність царю. Той же Тетеря, який так палко агітував за Москву, вже в 1655 році заявив боярину Бутурліну: "Ми присягали не на рабство!". Той самий Виговський, який підтримував Хмельницького в його прагненні укласти договір з Москвою у 1654 р, згодом розгромив московське військо під Конотопом! 

Та, власне, і сам Хмельницький у 1656 році, довідавшись, що українських представників не допустили на переговори московитів з Річчю Посполитою у Вільні, розлютився і сказав: "Знайду союзників у Швеції й Туреччині!". Так була створена ліга України з Швецією, Трансільванією і Бранденбургом, яка вела успішну боротьбу з Річчю Посполитою (впали Варшава і Краків), а союзна Варшаві Москва тільки спостерігала за тим, що діється.

Повертаючись до присяги, скажемо, що московські писарчуки записували в містах України поголовно всіх, просто копіюючи полкові й сотенні реєстри. Референдуму ж не було! Виходить, що присягало максимум 15-20% жителів Гетьманщини, західний кордон якої — лінія фронту з Річчю Посполитою — йшов приблизно по річках Случ і Південний Буг.

Проте це ніяк не вплинуло на стосунки Хмельницького та його сподвижників. От наприклад, Богун не присягав. Та навіть якби Хмельницький мав би якесь зло, то що, Богуна скинув би? А хто буде тоді на його місці? Тоді прийде ворог.

Після смерті гетьмана

<p>Невідомий художник. Гетьман Іван Виговський. Копія ХІХ століття</p>

— Чому талановита дипломатія Виговського не допомогла йому уникнути кривавих міжусобиць між козаками по смерті Хмельницького?

— Богдан Хмельницький хотів створити династію. Однак його старший син Тиміш загинув. Залишився Юрій Хмельницький, якому на час смерті батька було 16 років.

Після смерті Хмельницького в серпні 1657 року Гетьманщину очолив Виговський.  Спочатку де-факто, а потім і де-юре. Та зберегти єдність йому не вдалося. Хмельницький міг крутитися направо і наліво, а у Виговського не було такого авторитету. Він був зовнішнім дипломатом, а єднати народ всередині не дуже виходило. Тому проти нього повстала опозиція: Сірко, Богун, ДжеджелійФилон, двічі обирався наказним гетьманом, Яким Сомкобрат першої дружини Хмельницького Ганни, наказний гетьман наказний Лівобережної України 1660-63 років; після обрання Івана Брюховецького на Чорній раді 1663 гетьманом Лівобережжя за наказом царського представника заарештований, страчений у Борзні., Мартин Пушкарполтавський полковник, походив із шляхти на Сіверщині; загинув у 1658 році під час битви з військами Виговського під Полтавою, Василь Дворецький. Вони стали гуртуватися й виступати збройно проти Виговського.

— У кого ще, крім Виговського, були амбіції на гетьманство?

— Багато хто зі сподвижників Хмельницького мав політичні амбіції. Крім Виговського, наприклад, Тетеря та Петро Дорошенко. І, власне, Юрій Хмельницький.

Найбільше справу Хмельницького продовжив Виговський. Далі — Дорошенко, який казав, що там буде наш кордон, де руська мова та православна церква.

Проте, я думаю, що всі сподвижники Богдана Хмельницького нині недооцінені історією. Саме тому, що ми мало знаємо про них, їхні вчинки, ким вони були та як загинули. Такі дані поодинокі. Якби ми мали більше деталей із їхніх біографій, могли б судити краще.