Тішуся коли для мандрівки є якийсь культуральний привід, бо таких приводів, на жаль, зараз обмаль — війна... Але ось вийшов на широкий загал фільм "Довбуш" і я поїхав у свій улюблений Свірж, до замку, де, за сценарієм, розгорталась битва між опришками і пахолкамислугами ненависної князівни.
Богдан Волошин
публіцист
Осінь ще не торкнулася пишної гриви лісу, яким рясно заросли опільські пагорби довкруж, але в повітрі вже відчувалася гіркувата осіння нотка, наче в краплі доброго шотландського віскі. У замку була широко відчинена брама, тут навіть проводили екскурсії і було незвично людно. Мені не раз доводилося "цілувати клямку" твердині, перш ніж втрапив в середину, обсервувспостерігати його елеґантні обриси лише ззовні.
Але схоже нині свірзький замок оживає! І се тішить невимовно! У товщі стіни навіть облаштовано цілком європейський туалет зі зливом води, підсвіткою і папером. А раніше туристи никалисяховатися по кущах, щоб справити нужду.
У замку поєдналися елеґантність і доцільність, палацова вишуканість і середньовічна войовничість. Тож не дивно, що він став локацією для кінематографістів. До сего часу екскурсоводи вповідали туристам про те, що свірський замок послужив місцем зйомок для совітського популярного фільму "Три мушкетери", а навіжений Боярський гарцював верхи мальовничими схилами опільських пагорбів.
Нарешті сю сторінку свірзького замку перегорнуто — тепер є нагода вповісти про Довбуша, що намагався штурмувати шляхетську твердиню. І Бог з тим, що Довбуш ніколи не бував у Свіржі. Д’Артаньян теж не бував. Зате є фільм, в якому вкотре тішить око чарівна сельветка одного з найкрасивіших замків України.
Шкода лише, що досі в замку відсутня гідна експозиція, а панує пустка, немає порядної реставрації, а тимчасові виставки та концерти не рятують — Свірзький замок заслуговує на щасливішу долю.
...Неподалік розвідного замкового мосту росте пишна грушка-дичка — акурат достигли падалиці і грушки рясно всіяли зелений моріжок. Мені вдалося відбити у зажерливих ос кілька плодів і поласувати ніжно-медовим смаком грушенят. Не здивуюся коли за якийсь час екскурсоводи вповідатимуть туристам, що сю грушку свого часу посадив легендарний Довбуш.
Я не проти.