Костел у Добромилі. Золота галицька провінція
18:46, 22 серпня 2023
Сильветка галицьких міст зазвичай прикрашена домінантами – ратушею, церквою, костелом, а, як пощастить, то й замком. Добромиль належить саме до таких міст-щасливців: тут є кілька церков, костел, пишна ратуша, а в добру погоду можна розгледіти могутні груди тутешнього замку на Сліпій горі, що ховається за буковинням.
Усі ці домінанти творять неповторне лице давнього міста, про яке вперше згадано під 1374 роком, коли князь Владислав Опольський надав Гербуртам привілей володіння маєтностями, що над річкою Вирвою, поміж ними йдеться й про Добромиль. Усі заслуговують доброго слова, але мені особливо емоційно близький костел Преображення Господнього.
Кажуть, що ця потужна споруда постала на місці церкви Святої Трійці, кошти на які офірував Сагайдачний. Цікаво, що костел нагадує радше церкву. Збудований до 1662 року. Святиню не раз перебудовували і відновлювали, споруда потерпала від нападів, пожеж та воєн, але й досі зберегла первісні обриси.
Попри все доля храму була відносно щасливою – тут не припиняли відправи навіть у час владарювання совєтів, ніхто святиню не перетворив у хлів чи склад хімдобрив, як сталось з багатьма галицькими храмами. Тож збереглось багато автентики. Особливо мені сподобались старовинні лави кінця ХVIII століття з написами.
Родзинкою храму є давній мур, яким він оперезаний: ще за часів Польщі його визнано пам’яткою. У мурі збереглась “панська” хвіртка, якою владарі Добромиля з палацу потрапляли до костелу на відправу. А ще окрасою муру є пречудова скульптура Яна Непомуцького.
На запліччі костелу небо підпирає височезна дзвіниця, збудована 1910 року. Ансамбль пам’ятки створює урочистий настрій і додає затишку місту, що зазнало за свою багатолітню історію чимало кривд, але зберегло шляхетність і культуру.
