Іван Кедрин "Берестейський мир"

11:33, 9 лютого 2021

005_1280px-Brest-litovsk-feb-9-1918a.jpg

9 лютого минає 103 роки з часу підписання Берестейської угоди. У сучасній українській історіографії документ оцінюють неоднозначно. Для одних дослідників такий крок був виправданим, оскільки більшовики окупували значну територію України. Інші вважають угоду зрадою національних інтересів, мовляв, договір офіційно дозволив Центральним державам зайняти українські землі, що, зрештою, і так не допомогло захистити Україну від більшовиків. Утім цікаво, як відгукувались про договір напередодні Другої світової війни? “Локальна історія” пропонує нарис Івана Кедрина (Рудницького), опублікований на шпальтах газети “Діло” 9 лютого 1938 року – у двадцяту річницю підписання угоди. Автор подає компромісну оцінку події, описує суспільно-політичні реалії після завершення Першої світової війни. Оригінальний правопис тексту збережено. Статтю розшукав Павло Артимишин.

5d5bdc66e9f0b.jpg

Іван Кедрин (Левицький)

Український історик, політичний діяч і журналіст. Дійсний член НТШ, член Президії НТШ в Америці, почесний доктор УВУ. У 1922–1939 рр. був колегіальним редактором газети "Діло" і очолював політичний відділ видання.

9 лютого 1918 року у Бересті (тепер Республіка Білорусь) Українська Народна Республіка (УНР) з одного боку та Німецька імперія, Австро-Угорська імперія, Османська імперія і Болгарське царство з іншого підписали мирну угоду. Українську делегацію від УНР представляли п’ятеро осіб на чолі з прем’єр-міністром Всеволодом Голубовичем. 

У результаті переговорів, що тривали  понад 2 місяці, УНР визнали незалежною та рівноправною державою. До її складу включили Холмщину та Підляшшя. Галичину та Буковину виділили в окремий коронний край у складі Австро-Угорської імперії. Німецька та австро-угорська сторони зобов’язалися допомогти Українській Центральній Раді звільнити територію УНР від більшовиків. 

Натомість УНР взяли на себе зобов’язання вийти з Першої світової війни та постачати німецькій і австро-угорській сторонам продовольство та промислову продукцію. 

Пізніше Німеччина примусила російську більшовицьку делегацію визнати незалежність УНР, підписавши 3 березня 1918-го року мирний договір ще й із радянською стороною. 

У сучасній українській історіографії підписання Берестейської угоди оцінюють неоднозначно. Для одних дослідників такий крок був виправданим у ситуації, коли більшовики окупували значну територію України. Інші вважають угоду зрадою національних інтересів, мовляв, договір офіційно дозволив Центральним державам зайняти українські землі “німецькими та австрійськими штиками”, що, зрештою, і так не допомогло захистити Україну від більшовиків у стратегічній перспективі. 

Львів, 8. лютого 1938. 

Двацять літ минуло вже від часу, коли Українська Держава дістала на політичній мапі Европи границі, що відразу ставили її в ряді великодержав. Але не треба було і 20-ти літ, щоб на тій мапі не тільки стягнути та звузити українські державні границі, щоб не тільки позбавити Україну її державницької позиції в міжнародньому укладі сил, але щоб узагалі викреслити з мали Европи Українську Державу, як самостійну політичну орґанізацію українського народу. Не пощастило не тільки дхнути могутнього духа в широку форму, закреслену берестейським миром, не було сили не тільки виповнити змістом форму, яку ми добули, але й саму форму ми втратили, скотившись назад до ролі обєкту: обєкту національної політики чужонаціональних держав, у межах яких найшлись землі, обхоплені берестейським договором, та обєкту міжнародньої політики, в якої орбіті найшлась українська проблєма. Не Українська Держава, а лише – проблєма. 

001_Brest_Lytovsk_1918_02_09_2.jpg
Українська делегація у Бересті (зліва направо): Микола Любинський, Всеволод Голубович, Микола Левитський, Люссенті, Михайло Полозов і Олександр Севрюк, січень 1918 року www.jnsm.com.ua

Таким робом берестейський мировий договір став ніби тільки архівним документом, вартісним хіба тільки для історика-дослідника, що любить порпатись у запорошених старих паперах. “Клаптик паперу” – це цинічна характеристика всіх мирових договорів всесвітньої історії. А проте вона до ніякого договору мабуть так яскраво не підходить, як до берестейського договору, – коли судити по нинішньому стані річей. Тому не диво, що ті, які берестейський мир поборювали від менту, коли він був у ніч з 8. на 9. лютого 1918. року підписаний, і з менту, коли до Берестя виїхала самостійна делєґація Української Народньої Республики, – що всі вони обчімхують той мир з усякого значіння: вони мають чимало матеріялу до легковажної його оцінки.

003_Brest-litovsk-feb-9-1918b (2).jpg
Підписанти Берестейського мирного договору (зліва направо): генерал Гельмут Брінкманн, Микола Любинський, Микола Левитський, Олександр Севрюк, Макс Гоффманн, Сергій Остапенко, 9 лютого 1918 року www.sueddeutsche.de

Для злобного критика й сам образ мирової конференції у Бересті дає чимало можливостей представити його в карикатурному світлі. Адже там з одного боку були представники молодої держави, яка акуратно напередодні підписання мирового договору втратила вже свою столицю в користь ворогів; поруч із ними були представники того недавнього могутнього члена Почвірного Порозуміння, якого полки сходили були по карпатських узбіччях на мадярську кітловину, та який тепер перед підписанням мира вже очистив окопи, не уявляючи собою ніякого противника. 

002_sonderdepesche.jpg
“Мир з Україною” – тема екстреного випуску німецької газети “Lübeckischen Anzeigen”, 9 лютого 1918 року kritisches-netzwerk.de

А по другому боці з чотирьох партнерів три з них – Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина – за всяку ціну хотіли годитися, утотожнюючи з миром мало не свою екзистенцію; цісар Карло переживав 20 літ тому “найщасливіший день у житті”, бо з отим миром звязував не тільки надію на хліб для голодної і з голоду збунтованої наддунайської столиці, але й рятунок для цілої монархії і для династії Габсбурґів. Одна Німеччина була партнером, який не потребував блефувати, – але й ситуація Німеччини не була світла, коли переможний сепаратний мир на Сході Европи не охоронив її від воєнної катастрофи на Заході. Всі партнери берестейського мира програли, виринули нові сили, нові чинники, які стали партнерами великої повоєнної гри за мир і війну. І большевицька Росія, така немічна у Бересті і безпосередньо після Берестя й така ніби сильна в моменті закріплення своєї влади в новій тюрмі народів, теж програла: бо хоч і на лежить до Ради Ліґи Націй і хоч утримує одну в найбільших армій світа, проте грає ролю підмету міжнародньої політики теж у дуже обмеженому змісті: маленькою ілюстрацією, як вона пережерта внутрі, є доля провідників та учасників російської мирової делєґації у Бересті – розстріляних (Йоффе, Камєнєв, Сокольніков), засланих на Соловки (Радек), або прогнаних на другу півкулю ґльобу (Троцький)... 

1280px-SovietDelegatesAtBrestLitovsk.jpg
Другий склад радянської делегації у Бересті, 1918 рік. Сидять зліва направо: Лев Каменєв, Адольф Іоффе, Анастасія Біценко. Стоять зліва направо: Володимир Липський, Петеріс Стучка, Лев Троцький, Лев Карахан livejournal.com

Але вся та і така оцінка берестейського мира не бере під увагу одного моменту: внутрішнього розвитку українського народу, розвитку подій української національної революції, історії українських визвольних змагань. Берестейський мир творив у них тільки один із межових стовпів, тільки один з епізодів, великих, важних, але епізодів, які не рішали ані про здвигнення і закріплення Української Держави, ані про її загибіль. І тому українська оцінка берестейського мира не може йти по лінії критичних міркувань чужинецького історика. 

004_1280px-Brest-litovsk-feb-9-1918c.jpg
Представники УНР на переговорах у Бересті під час розмови із німецькими офіцерами, січень 1918 року weimar.bundesarchiv.de

Ми ставимось до берестейського мира перш усього як до радісного факту одного з найбільших дипльоматичних успіхів, які знає не тільки історія України, але й історія міжнародніх мирових трактатів. Цей успіх тим більший, що українські делєґати – це були молодики, які вперше опинились у ролі дипльоматів, маючи проти себе старих досвідчених політичних лисів. Берестейський мир має для нас величезне значіння історичного прецеденсу, як подія, виписана у всесвітній історії, яка може підлягати критиці й коректам, та яка проте зробила те, що так чи інакше мусить знову повторитись: впровадила в міжнароднє життя самостійну Українську Державу. Берестейський мир має врешті те величезне значіння для нас, що він відкривав нові сторінки української визвольної боротьби. Переворот Павла Скоропадського, протигетьманське повстання і Мотовилівка, Трудовий Конґрес і 22. січня 1919, творення новітньої Української Армії, спільний похід на Київ з УГА, війна з большевиками та Денікіном, чотирокутник смерти, І Зимовий Похід Омеляновича-Павленка, варшавський договір і польсько-український похід на Київ, II Зимовий Похід і траґедія Української Армії, – все воно взагалі могло відбутися завдяки тому, що берестейський мир уможливив відбити першу навалу Анточова-Овсєєнка, Муравйова, Єґорова й Берзіна. Були серед тих подій моменти світлі й сумні, були неспівмірні вартостн, були моменти здвигу й упадку. Але всі вони разом складалися на боротьбу, в якій кріпшав український нарід та його національно-державна свідомість, усі вони разом склалися у своїх підсумках на ту визвольницьку традицію, на якій сьогодні спірається все виховання української нації. 

005_1280px-Brest-litovsk-feb-9-1918a.jpg
Підписання мирного договору в Бересті між Україною та Центральними державами, 9 лютого 1918 року ukraineverstehen.de

Довкола берестейського мира все ще кружляє чимало лєґенд. Все ще всякі “історики” й “публіцисти” торочать про нього теревені, обраховані лише на дискредитацію. Все ще єдиною спонукою такої оцінки буває у декого ненависть і до німців і до українців. Це торкається напр. відомих польських атак на II. точку 2-ої статті мирового договору, що торкається Холмщини. Це добра нагода, щоб пригадати, шо 1) у тій точці казалося виразно, що подрібно встановлятиме границю мішана комісія відповідно до етноґрафічних відносин та з увагою на бажання населення і 2) 4. березня підписано у Бересті додатковий договір, у якому сказано, що та мішана комісія може не рахуватися з устійненою у договорі границею Білгорай – Щебрешин – Красностав – Пугачів – Радин – Межиріччя – Сарнаки, та що до мішаної комісії будуть покликані й польські представники. Дивним дивом польські обурені голоси про ту первісну клявзулю та другий додатковий протокол ніколи не згадують. 

006.jpg
Делегати УНР Микола Левитський, Олександр Севрюк та Микола Любинський підписують мирний договір. Берестя, 9 лютого 1918 року uinp.gov.ua

Безумовно Ахіллевою пятою берестейського мира було те, що в ньому рішали про границі держав європейського Сходу не безпосередньо заінтересовані сторони й сусіди – Україна, Московщина, Польща, – лише тільки одна заінтересована Україна та – німці. Цей первородний гріх того мира жорстоко потім пімстився. Але таких промахів маємо безліч, і не тільки з часів зперед берестейського мира. Адже і риський мир, який обовязує по нинішній день, має той сам первородний гріх у ще більшому розмірі: рішали в ньому про долю України – без українських представників. І рішення Ради Амбасадорів з березня 1923 року відбувалось теж без участи українських делєґатів. І тому треба бути дуже обережним з критикою, яку викликує не розум, а почування. 

007_Seat_of_Ukraine_Republic.jpg
Американська мапа України за Берестейським миром із зображенням етнічних меж українців, 1918 рік irbis-nbuv.gov.ua

Ми, українці, оцінюючи вартість берестейського мира з нинішньої перспективи 20-ти літ, можемо здобутись уже на той обєктивізм, який каже нам ставитись до тієї події без ентузіязму, але з найбільшою пошаною. І віддати їй поклін, як світлій даті з історії українських визвольних змагань.

Схожі матеріали

699).jpg

Степан Шухевич “Мобілізація”

image-1-1.jpg

Андрій Чайковський: Краще смерть, чим неволя

Untitled-1 (1).jpg

Марко Черемшина: Село потерпає

Olha Basarab_1

Ольга Басараб: життя поміж утрат

600_.jpg

Приречений стати адвокатом свого народу. Історія легендарного військовика та політика Дмитра Вітовського

600.jpg

“Через Київ на Львів!”: Галицька армія та визволення столиці України

vasyl.jpg

Як австрійський ерцгерцог став українським патріотом

19_12_18 КРУТИ_64.JPG

Бій, про який говорили пошепки

800.jpg

Кіно без гепіенду. Історія акторки Віри Холодної