"Хай йому грець!" Лайка, яка походить із VI століття

То звідки ж узявся цей "грець" у нашій мові? Попри передовсім звукову "зовнішню подібність" із Грецією та греками, етимологічного стосунку до них він не має. Натомість є одним із питомих слів української мови. Себто свій, тутешній. Причому настільки давній, що мовознавець Іван Ющук виводив його коріння щонайменше від VI століття (!), ставлячи поруч зі спільнокореневими лексемами інших слов’янських мов: верхньолужицьким herc, чеським herec, словенським igrec, сербським "играц".

"Грець" походить від праслов’янського дієслова jьgrati, що сучасною українською передаємо як "грати". У первісному значенні він таки справді "музи́ка/музикант" або "гравець/грач". "В небі щось зашелестіло, ніби легіт, мов вітрець, наче в скрипку гарний грець потихеньку грає", — писав Леонід Первомайський. Народне прислів’я мовить, "І швець, і жнець, і на дуді грець". 

У другому значенні — "герць", тобто "сутичка, двобій". До речі, історико-граматичне явище перестановки звуків і складів місцями лінгвісти називають "метатезою". Так, окрім грець–герць виділяють також медвідь–ведмідь, боднар–бондар, суровий–суворий, монисто–намисто.

Але в прокльонах, вочевидь, ідеться про ще інші значення. А саме — "апоплексичний удар, параліч" і "диявол". Ймовірно, така семантика виникла через враження від чудернацьких неконтрольованих рухів і волань хворої людини. У цьому контексті народна мовотворчість розгулялася вкрай сильно. Адже преславутий "грець" фігурує у низці українських крилатих висловів:

— "грець із ним (нею, ними, тобою, вами)", тобто "байдуже, нехай вже так буде";

— "грець побивай / грець побий" — здебільшого виражає здивування кимось або чимось, але й побажання нещастя для ворога;

— "грець йому" — вживають для вияву несхвалення когось або чогось;

— "а щоб тебе грець поноси́в на вилах" — побажання недругам опинитися в пеклі чи принаймні зазнати негараздів;

— "бодай тебе грець у діжі спалив" — значення й мета ті самі, що в попередньому фразеологізмі;

— "його жоден грець не бере" кажуть про когось живучого, "міцного горішка";

— "грець його вхопив", себто хтось, переважно з недругів, щез або занедужав чи вмер.

На Галичині побутує відповідник цього слова — "шляк". Діалектне "шляк би тебе трафив" і подібні вислови змістово зіставляються з літературним "хай тобі грець". Утім, на відміну від питомого "грецювання", локалізоване на заході України "шлякування" запозичене з германських мов — їдиш та німецької. Тамтешнє schlag treffen тлумачимо як "інсульт, параліч ударив". Цей вираз також поширений у Польщі та Словаччині.

Позатим прокльони й лайка, часто-густо приправлені гумором, актуалізуються в період війн. Пам’ятаємо, як смачно всипано лайливими зворотами апокрифічний лист запорожців турецькому султанові — "хай би взяв його чорт". У вирі московсько-української війни це явище запістрявіло новими барвами, при тім демонструючи вкоріненість в автентичну культуру. Чого лише варта популярна пісня Енджі Крейди на вірш Людмили Горової "Враже" з моторошним рефреном: "Буде тобі, враже, так як відьма скаже". 

Схоже, віра в магічну силу слова таки повертається.