Аврал. Історія одного слова

Одні джерела стверджують, що слово "аврал" має нідерландське походження (в оригіналі – overal, ""скрізь"). Інші обстоюють англійське коріння (over all, "усі нагору"). Досить складно визначити й час появи цього терміна – ідеться про XVIII або XIX століття.

Хай там як, а до нашого повсякдення це слово потрапило зі судноплавства. "Авралом" на кораблі називали термінову роботу, що її виконували всі члени екіпажу – моряки гуртом підіймали вітрила, гасили пожежу, пришвартовували судно тощо. "Усю палубну команду викликали на аврал", – писав Микола Трублаїні в нарисі "До Арктики через тропіки" 1931 року.

Генеральний регіональний анотований корпус української мови фіксує першу згадку слова "аврал" в українській літературі 1930-го: "Коли закінчується довгий перехід, кочегари майже завжди виснажені вкрай (…) Тоді оголошується на кораблі аврал, робота для всіх", – писав Олександр Мар’ямов у "Берегах дванадцяти вод".

На слово "аврал" поза морським контекстом уперше натрапляємо в романі Івана Багряного "Сад Гетсиманський", виданому 1950 року. Письменник розповідає, що в радянських в’язницях був надмір арештантів, і слідчі не могли впоратися з розслідуванням: "Слідчі роблять аврали (…) викликають геть з усіх районів весь місцевий слідчий персонал, всіх начальників районів та їхніх заступників".

Значення слова поступово розвивалося від аварійної ситуації на кораблі до квапливої та об’ємної роботи. Таке зміщення добре видно у виданнях 1960–1970 років.

У 1962 році на обкладинці № 2 журналу "Перець" вміщено карикатуру: кінець місяця, всі працівники мусять якнайшвидше надолужувати те, чого не встигли досі. І дзвонар на картинці звертається до священника: "Дозвольте на аврал вдарити!" У № 23 того ж року – карикатура, що зображає будівництво Ноєвого ковчега. Зветься вона "Перші авральники".

У Павла Загребельного в романі "Берег любові" (1972) з’являються "жнив’яні аврали". А в сонеті Івана Світличного "Завжди в’язень" (1977) герої самі будують собі суспільство-в’язницю: "Суботники! Аврали! Штурми!".

"Аврал" систематично вживали у значенні термінової роботи в екстрених обставинах у 1980-х роках. До прикладу, стаття "Провали і аврали" в "Робітничій газеті" (1987) докладно описує аварійний стан будівель Києво-Печерської лаври.

За версією журналу "Наука і суспільство" від 1986 року, аврал – це ситуація, коли в жнива не вистачає сільськогосподарських машин, тож доводиться залучати до роботи весь науково-дослідний інститут, вручивши працівникам серпи та граблі.

У XXI столітті про первісне значення слова згадують усе рідше. У книжках та пресі аврал часто використовують для опису непланованого навантаження на офісних працівників – навіть якщо йдеться про одного сердегу, а не цілу корабельну екіпу. "У нього знову буде купа роботи, доведеться допізна сидіти в офісі, але вже після авралу в нього буде море часу", – Любко Дереш "Трохи пітьми", 2006.

Втім аврали трапляються і на віддаленій роботі: "Періоди нічого-не-роблення на тій праці змінювалися авралами, які вимагали нічних редагувань, двох-трьох діб неспання", – Марія Кривенко "Сума самотностей", 2018.

Та й домашнє господарство без них не обходиться: "Для українок останні передноворічні дні асоціюються не стільки зі святом, скільки з повним авралом на роботі та вдома. Здати звіти, поприбирати, приготувати їсти, начаклувати для дитини новорічний костюм", – газета "Високий замок", 2006.

Утім дідусь-моряк, коли каже "на авралі", все ще має рацію. За ним стоїть горою Словник української мови в 20 томах, який першим значенням цього слова подає таке: "Спішна робота на судні всією командою"". А друге – "виконувана всім колективом термінова робота" – маркує як переносне.

Поки що.