Мажа — віз чумацький. Історія одного слова

"Ма́жа" — це чумацький віз. Він відрізняється від простої підводи тим, що на нього можна було навантажувати значно більше солі. Про такі вози відомо ще з XVI століття. 

Мажу зазвичай тягали від двох до чотирьох волів. Чумаки надавали перевагу волам через їхню високу витривалість, хоч ті й безумовно поступаються у швидкості коням. Пароволовою мажею перевозили від 60 до 90 пудів солі (це приблизно від 980 до 1470 кг), а четвериковою — до 120 пудів (1965 кг)! Загалом у чумацькій валці налічувалося від 10 до 150 маж.

"Мажа" — це також міра ваги, що дорівнює місткости одного чумацького воза. В одній із п’єс Сави Голованівського знаходимо: "А за ню ярмо віддай шинкарочці чи солі надсип з третину мажі".

Крім того, у степових говірках української мови "мажею" часто називають сам віз. У певних місцинах побутує також слово "мажа́ра" — синонім до мажі.

Будова маж мала низку особливостей. Передусім вони вирізнялися великими розмірами та масивністю. Кузов складався із двох частин: більша призначалася для вантажів, менша — для реманенту, одягу.

Оскільки сіль здатна роз’їдати залізо, виготовляли мажі повністю з дерева. Використовували найміцніші породи — дуб, граб, ясен, в’яз. Деталі з’єднували дерев’яними шпильками замість цвяхів. Отож чумак, узявши в дорогу запасні осі та колеса, міг полагодити несправності без відвідин кузні. Коваля, як розумієте, серед степу знайти було годі. 

Осі та колеса постійно доводилося змащувати дьогтем. Той, хто це робив, називався в чумаків "мазієм". Між іншим, звідти й прислів’я зродилося: "Не помажеш — не поїдеш". 

До речі, чумакам здебільшого доводилося таки не їхати, а йти поруч із мажею. Так і з’явилися відомі прізвища — Твердоступ, Тихоступ, Скорохід.

Саме ж явище чумацтва поширилося Україною у XVIII — першій половині XIX століття. Так, у середині 1800-х років зі самої лише Слобожанщини близько трьох тисяч мешканців чумакували. 

Яка етимологія слова "мажа"? Хоч би як гарно не звучала найпростіша здогадка, та назва чумацького воза походить не від дієслова "мазати". Натомість, згідно з етимологічними словниками, слово "мажа" проникло до лексики тодішніх українців із кримськотатарської мови. І не лише воно, а й безліч інших: тюркізми знані в нас принаймні від епохи Запорізької Січі. Чого тільки варті "козак", "сагайдак", "гарбуз", "килим", "тютюн", "туман", "байрак", а віднедавна й "байрактар".

Із кримської "мажа" ("macar") буквально означає "мадяр", тобто угорець. Утім, ґрунтовних розвідок, чому за назвою чумацького воза закріпилося слово, споріднене з етнонімом сусідів, наразі немає.