Жіночий стрій Полісся
15:23, 13 квітня 2021
Полісся називають найархаїчнішим регіоном України. Оточений лісами та болотами, віддалений від великих міст і шляхів, цей край дотепер зберігає свій неповторений колорит. Це стосується і народного одягу. Поліські строї вирізняються домінуванням біло-червоної гами та відсутністю купованих тканин.
Намітка
Це вид так званого платового головного убору, характерний для багатьох давніх народів. Шматок лляного полотна, обвитий по основі (кибалці, очіпку) навколо голови. Їх прикрашали червоними смужками, виконаними технікою перебірного ткацтва або вишивки.
Намітку носили заміжні жінки. Вони зав’язували її так, щоб закривала низ підборіддя. На півночі Волині кінці намітки зв’язували чи сколювали на потилиці та опускали по спині майже до самої землі або спереду до колін. На Поліссі укладали на голові плоско.
Перехідною формою від наміток до фабричних хусток були саморобні головні убори з тонкого вовняного прядива на лляній або бавовняній основі. Вони мали форму трохи видовженого прямокутника й заповнювалися ритмічними різнокольоровими смужками.
Головний убір свідчив про вік, майновий та сімейний стан особи. Жінки використовували намітку у весільних та поховальних обрядах. Вірили, що за її допомогою можна навіть зупинити епідемію чи негоду.
Сорочка
На Західному Поліссі, зокрема в сучасному Сарненському районі, жінки носили білу уставкову (поликову) полотняну сорочку зі стійкою або виложистим коміром. Її прикрашали тканим або вишитим орнаментом червоного кольору з домінуванням геометричних мотивів. Використовували різноманітні техніки вишивок, які імітували ткання: заполоч, занизування, зволікання, зерновий вивід, мережка, насилування, гладь, хрестик.
Прикраси
Жінки носили на грудях намисто з бурштину, коралу і скляних пацьорків, але не більше, ніж у три-чотири низки. На Східному Поліссі до жіночих сорочок одягали знімні коміри, пришивали скляні та перламутрові ґудзички.
Поясний одяг
У середині ХІХ століття жінки вбирали дві полотняні запаски – ззаду і спереду, ткані в поперечні смуги. Пізніше з’явилися спідниці. Їх шили з білого лляного полотна, у долішній частині оздоблювали червоними перебірними смугами. На свята в холодну пору одягали вовняні спідниці – димку чи бурку. Або літник – злегка призбирану спідницю у поздовжню смужку чи бурої барви, внизу оздоблену орнаментом.
На пошиття однієї спідниці йшло від двох до чотирьох, рідше п’ять зшитих полотнищ. Кольорів і мотивів використовували небагато, натомість бачимо розмаїття композицій.
Фартух
Поверх спідниці одягали білий полотняний фартух, перетканий внизу червоною ниткою або червоний вовняний у кольорові смуги, зшитий з одного-двох полотнищ. Згори фартух призбирували. Внизу він мав ткану смугу, іноді також вишиття.
Пояс
Поясами підперізували поясний та верхній одяг. Їх виготовляли з саморобних вовняних ниток, інколи фарбованих. На Поліссі та Волині популярними були плетені пояси. Жіночі були вужчими, чоловічі – ширшими.
Взуття
На ноги одягали постоли, плетені з лика липи або лози. Їх прив’язували до ноги волоками, сплетеними з кінського волосіння. Таке взуття легке та зручне у використанні. Носили цілий рік, хоча заможніші селяни мали й чоботи.
