Яким був козак на мапах де Боплана

Нідерландський художник Вільгельм Гондіус — безумовний авторитет для науковців і дослідників. Його роботи вирізняються ретельною передачею тогочасного козацького одягу та спорядження. Точність деталізації підтверджується іншими історичними джерелами та артефактами. 

На постатях старшин і простих козаків, зображених Гондіусом, показано основні види одягу українського козацтва того часу. Гравюри були чорно- білими. Але є й варіанти, вручну розфарбовані у тому ж таки XVIІ столітті.

Вояки вбиралися у шапки з хутра, обтягнуті тканиною. Хутряна околиця — відгорнута. Вона могла бути цільною, а могла мати розріз спереду, котрий формував на головному уборі кути. Як правило, козацтво використовувало червоні чи сині кольори.

На козаках показано жупани. Цей елемент одягу у простих козаків, а іноді й у старшин, переважно мав білий та світло-сірий кольори, іноді синій. У старшин же траплявся і червоний. Шили їх зі сукна. Жупан могли обшивати шнуром, на якому кріпилися ґудзики. Виготовляли їх із олова чи з бронзи. 

Зверху вояки вдягали плащ-опанчу з великим виложистим коміром із хутра або ж делії з коротким рукавом. Шили їх у тих же кольорах, що й жупани. Спереду на деліях могли додавати ряди прямокутних шовкових нашивок із ґудзиками. 

Жупани, а іноді й короткорукавні делії, підперізували шкіряним поясом. Старшини могли обтягувати себе й сітчастим шовковим паском.

Гравер змалював достатньо вузькі зразки поясного українського одягу типу убранє. В авторському тексті де Боплана вони зазначені як "d'vn caleçó". Подібним терміном у Франції 1630-40-х років називали одежу з неширокими штанинами, яку носили зокрема французькі мушкетери. 

Вузькі убранє — білого, сірого, червоного та синього кольорів — були популярними ціле XVIІ століття і частину XVIІІ-го. Їх одягали і українські козаки, й інші верстви населення. Це підтверджують численні згадки в історичних документах та зображення, в тому числі й на військових козацьких печатках.

Ілюстрації у картушах мап де Боплана є репрезентативними і зображають святковий стиль. Тому зі спорядження та озброєння на них показано лише шаблі та самопал. Скласти повне уявлення про спорядження козака того часу ми можемо завдяки археологічним знахідкам із місця битви під Берестечком 1651 року. Цього літа якраз виповнилося 450 років цій історичній події.

Самопали виготовляли у різних моделях, із кременевим та колісним замком. Механізм із коліщатком активізувався спеціальним ключем. 

Козаки носили на поясі шаблю, невеликий ніж у чохлі, порохівницю у вигляді рога. Її виготовляли із деревини та обтягували шкірою. У маленькій натрусці з дерева чи рога зберігався дрібно розтертий порох, який насипали на панівку самопалу. 

На поясі також кріпили мішечок із кулями. У гаманцях тримали особисті речі, кресала та інструменти. Збоку чи позаду на пасок прив’язували дерев’яну ложку та невеликий ніж у шкіряних чохлах. 

З додаткового озброєння козаки використовували різні види сокир та чеканів.